Це - наш форум. Ви можете створювати теми та брати участь у їх обговоренні.
| До списку
в 2008, 2009 pр.
Масштаб Чорнобильської катастрофи 26 квітня 1986 р. підтверджує факт, що її можна вважати найтяжчою за всю історію людства техногенною катастрофою. В цьому році Україна вшановує 22 річницю тієї трагічної події. Інформація за темою розміщена в матеріалі http://ukrmova.mylivepage.com/file/292/6650_Chorno...
Україна в 2008 р. відмічає 300-річчя подій, повязаних з воєнно-політичними виступом гетьмана Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу. історична довідка "Українсько-шведський союз 1708 р." розміщена в матеріалі http://ukrmova.mylivepage.com/file/1626/6651_Mazep... матеріали Теодора Мацьківа "ГЕТЬМАН ІВАН МАЗЕПА В ЗАХІДНЬОЕВРОПЕЙСЬКИХ ДЖЕРЕЛАХ 1687—1709" див. на сторінці http://litopys.org.ua/coss4/mazk.htm погляд словака Т.Мацьківа на Полтавську битву - http://litopys.org.ua/krman/krm06.htm
Протягом півроку в Карпатах існувала українська держава двох типів. Від 11 жовтня 1938 р. до 14 березня 1939 р. Підкарпатська Русь – Карпатська Україна (як автономна частина федеративної ЧСР); 14–18 березня 1939 р. - Карпатська Україна, як незалежна держава. (див. http://ukrmova.mylivepage.com/file/1626/6612_Karpa... ) Перший автономний уряд Підкарпатської Русі очолив А.Бродій – лідер русофільського напряму в краї, голова Автономно-землеробського союзу. 26 жовтня 1938 р. новим прем’єр-міністром Підкарпатської Русі уряд ЧСР призначив А.Волошина – лідера українського напряму в краї, який в кінці грудня розпустив земський (крайовий) уряд в Хусті й офіційно дозволив вживати поряд із назвою «Підкарпатська Русь» також і назву «Карпатська Україна», а 14 березня 1939 р. офіційно проголосив Карпатську Україну незалежною державою і став її прем’єром. (див. http://ukrmova.mylivepage.com/file/1626/6613_Karpa... ) документи Карпатської України: звернення Прем'єр-міністра Карпатської України Августина Волошина до народу 3 листопада 1938 р., Розпорядження Уряду Підкарпатської Руси про державну і урядову мову, марка Карпатської України, оголошення Краєвої виборчої комісії про результати виборів до першого сейму Карпатської України, біографія Прем'єр-міністра Карпатської України Августина Волошина, 17 лютого 1939 р. див. http://ukrmova.mylivepage.com/file/1626/6848_Karpa... ПРОГОЛОШЕННЯ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ МАЄ ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ - ВІКТОР ЮЩЕНКО КИЇВ, 14 березня 2009. (УКРІНФОРМ). Проголошення 70 років тому Карпатської України має загальнонаціональне, загальнодержавне значення. На цьому наголосив Президент Віктор Ющенко, виступаючи під час урочистостей у меморіальному парку "Красне Поле" поблизу Хуста. "З Карпатської України розпочалася наша остаточна, переможна битва за свободу і державу", – сказав він. "Карпатська частка нашого єдиного духу першою з перших утвердила: ми – українці. Ми – єдиний народ. Ми – єдина соборна Українська держава", – підкреслив В.Ющенко. "Ми вшановуємо увесь державний провід, який проголосив Карпатську Україну. Вшановуємо її Президента, отця Августина Івановича Волошина. Згадуємо імена Юліана Ревая, Дмитра Климпуша, Степана Клочурака, Михайла Клодзінського. Згадуємо кожного патріота, кожного державного діяча, кожного урядовця і національного політика. Складаємо слова найвищої поваги українському духовенству та інтелігенції, що стали моральним та інтелектуальним рушієм людей цієї землі. Схиляючи чоло, говоримо про наших героїв – українських, карпатських військових і січовиків", – сказав Президент. На його думку, битва на Красному полі стоїть поряд із боєм під Крутами, поряд з обороною Києва, Севастополя й Одеси. "На цій землі боровся наш народ, убираючи у груди дух єдиної нації – від Карпат до Чорного моря", – наголосив В.Ющенко. Він подякував усім людям Карпатської України за те, що "цей дух і сьогодні присутній на майдані". Говорячи про сьогодення, В.Ющенко висловив упевненість, що в Україні переможе державна воля і тверді національні інтереси. "Я вірю, що Україна об'єднається з європейським простором, і ми разом досягнемо цього. Над усе я впевнений у перемозі нашої ідеї і нашої національної перспективи", – сказав Президент. Автономне утворення у складі колишньої Чехословаччини - Карпатська Україна 15 березня 1939 року на засіданні Сойму проголосила свою незалежність. Президентом держави було обрано Августина Волошина, прем'єр-міністром - Юліана Ревая. Того ж дня Угорщина напала на Карпатська Україну. На боротьбу з ворогом стала в першу чергу " Карпатська Січ", а також загони самооборони, проте сили були нерівними. На Красному Полі відбулася героїчна битва січовиків з регулярними угорськими військами, окремі підрозділи продовжували боротьбу далі. Президент А.Волошин і уряд змушені були покинути рідну землю. ПРЕЗИДЕНТ ВРУЧИВ ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ З НАГОДИ 70-РІЧЧЯ ПРОГОЛОШЕННЯ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ КИЇВ, 14 березня 2009. (УКРІНФОРМ). Президент України Віктор Ющенко вручив державні нагороди з нагоди 70-річчя проголошення Карпатської України. Урочиста церемонія відбулася у приміщенні Хустської спеціалізованої загальноосвітньої школи ім. Августина Волошина, повідомили УКРІНФОРМу у прес-службі Глави держави. Серед нагороджених – колишні карпатські січовики, науковці, громадські та культурні діячі, які роблять гідний внесок у відновлення історичної пам'яті нашого народу. Глава держави також вручив паспорт громадянина України єпископу, Апостольському адміністратору Мукачівської греко-католицької єпархії Мілану Шашіку. У своєму виступі Віктор Ющенко наголосив, що місто Хуст є знаковим в історії Української держави. Адже саме тут 1919 року на Народних Зборах карпатські українці заявили про своє бажання жити в єдиній і соборній Україні. Тут 15 березня 1939 року була проголошена незалежна українська держава – Карпатська Україна. Він назвав символічним те, що урочистість відбувається саме у тій будівлі і залі, де сім десятиліть тому зібрався історичний Сойм Карпатської України. "Тут великий українець, отець Августин Волошин оголосив про волю закарпатців відродити Українську державу". "Сьогодні у стінах, які були свідками тих подій, у школі, що носить ім'я Героя України Августина Волошина, ми вшановуємо десятки тисяч патріотів, які боролися за українську державність. Ми вшановуємо єдність всього світового українства, яке допомагало і підтримувало Карпатську Україну", – сказав Президент. Віктор Ющенко підкреслив, що надзвичайно радий бачити у цій залі людей, які в 1939 році захищали Карпатську Україну. Від імені всього українського народу Глава держави висловив їм високу повагу.
Ідеї українського конституціоналізму, започатковані Пилипом Орликом, активно розвивалися і в наступні століття. Ухвалення діючої Конституції України відбулося 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Зараз Україна розпочинає конституційну реформу, шляхом підготовки нової редакції Конституції. див. більше в інформаційно-довідкових матеріалах http://ukrmova.mylivepage.com/file/292/7038_Consty...
Події Української революції 1917-1921 рр. мають виключне історичне значення в історії України ХХ ст. Вони відкривають нову Україну, яка не лише покликається на своє минуле княжої та гетьманської доби, не лише декларує прагнення до відновлення власної державності, а робить рішучі кроки до створення української новітньої держави. Уособленням цього стала діяльність Української Центральної Ради. Створена у березні 1917 р. УЦР очолила український національно-визвольний рух, надала українській революційній стихії організованих форм, об’єднала під своїм дахом провідні українські політичні партії, змусила рахуватись і вести діалог з собою загальноросійську революційну демократію. Саме вона проголосила і очолила Українську Народну Республіку(УНР). Сила Центральної Ради крилася в її тісному зв’язку з народними масами. Всеукраїнські військові, селянські та робітничий з’їзди, проведені під егідою УЦР, стали ключовими у сценарії розвитку Української революції. Потужне значення для її розвиту мали Універсали Центральної Ради. Вони стали дороговказом до проголошення Української Народної Республіки, яка за 8 місяців пройшла шлях від прихильниці ідеї національно-територіальної автономії України в складі федеративної Росії до ідеї проголошення незалежності. В нових політичних умовах, які створилися після падіння Тимчасового уряду в Петрограді, Центральній Раді вистачило двох місяців, щоб задекларувати повну незалежність Української Народної Республіки. Це сталося 22 (9) січня 1918 р. і було зафіксоване IV Універсалом. Подальший хід Української революції був пов’язаний з боротьбою за відстоювання УНР. За цей час українському урядові вдалося укласти мирну угоду з країнами Четвертного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина) – першу мирну угоду, що завершувала Першу світову війну 1914-1918 років. Ідеї Української революції 1917-1921 рр. живили український рух протягом всього ХХ ст. і стали одним з наріжних каменів проголошення сучасної української держави. Особливо варто наголосити на демократичних традиціях Української революції. Вони органічно випливали з попереднього передреволюційного етапу розвитку українського руху, який черпав свої сили в народницьких ідеях та козацькому історичному минулому України. В основу створення Української Народної Республіки була покладена ідея скликання Всеукраїнських Установчих зборів, а також ухвалена Конституція УНР, в якій сувереном державної влади проголошувався народ. Широкі повноваження отримували національні меншини. Влада в УНР ділилась на законодавчу, виконавчу та судову. На демократичній виборчій основі створювались місцеві органи влади. Право голосу в УНР мали і чоловіки і жінки. Окрім УНР, в Україні здійснювались й інші державотворчі проекти. Один з них – Українська Держава під проводом гетьмана П.Скоропадського. Цей проект мав амбітне завдання придушити революційну руйнівну енергію та при підтримці німецьких експедиційних військ вибудувати консервативну державу, оперту на захист прав приватної власності. На ліберально-консервативні цінності орієнтувалися українські галицькі політики, проголошуючи Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). Українська революція в часі збіглася з глобальним світовим конфліктом – Першою світовою війною та післявоєнним перевлаштуванням Європи. Від самого початку свого існування УНР зазнала політичного тиску з боку більшовицької Росії, який з кінця 1917 р. перетворився на збройний конфлікт, який тривав до кінця 1921 р. На жаль в цій боротьбі Україна не отримала підтримку з боку країн Антанти. Несприятливий зовнішньополітичний фактор став чи не найбільшою перепоною на шляху українського державотворення. Після поразки від більшовиків українська державність збереглась лише у формі Української соціалістичної радянської республіки, природа якої була дуже суперечливою. Українська революція створила потужний привід для розвитку української національної ідеї, зростання національної самоідентифікації, розвитку національної інтелігенції. Відзначення 90-ї річниці Української революції 1917-1921 рр. в Україні і серед наших співвітчизників за кордоном це вшанування пам’яті відомих і невідомих героїв, які віддали життя за нашу могутню, єдину, вільну і квітучу Україну. про діячів цього періоду див. http://ukrmova.mylivepage.com/file/742_%D0%9F%D1%8...
24 серпня 1991 року Верховна Рада України (парламент) проголосила Україну незалежною державою. Того ж року під час референдуму народних обранців підтримало більше 90% громадян відродженої Української держави. Добре відомо, що попередні спроби утвердити незалежну Україну в ХХ столітті в силу різних причин були обмеженими в часі. Тому значення цієї дати для України і кожного українського громадянина, насамперед, пов‘язане з реалізацією і підтвердженням життєздатності українського державницького проекту. Можливо тому, що наша країна має складну історію державотворення, вона не змогла уникнути тернистого процесу зміцнення своєї незалежності на шляху розбудови своєї державності, який спостерігається і зараз. Разом з тим принциповим є те, що за роки незалежності в Україні виросли покоління, для яких поняття „незалежна Україна” є нерозривно пов’язаним з такими поняттями, як „національні інтереси”, „права людини”, „свобода слова”, „свобода віросповідання”, „свобода пересування” та „свобода вибору”. Кожного року День Незалежності є для всієї України та всіх українців в Україні та за її межами своєрідною точкою відліку, початком координат для періоду її незалежності, відносно якого в Україні звіряють свій особистий та суспільний час. Не став винятком і 2008 рік. 17-у річницю своєї незалежності Україна відзначає зі здобутками у внутрішній та зовнішній політиці. У внутрішньополітичній сфері в Україні побудована стала демократична система влади. Вона базується на європейських цінностях та демократичних традиціях, ринковій економіці, повазі до прав і свобод людини, в тому числі до свободи засобів масової інформації. Останні вибори 2006 та 2007 років були визнані міжнародним співтовариством як вільні та справедливі. Після них відбувся демократичний перехід влади до нових коаліцій. Це на практиці доводить дієвість та стабільність української політичної системи. На кшталт інших демократичних держав в Україні також розвивається висококонкурентне політичне середовище. Інколи це призводить до гарячих політичних дебатів в парламенті, засобах масової інформації та суспільстві з важливих питань державної політики. Разом з тим головним є те, що якими б гарячими не були політичні процеси, вони відбуваються в конституційному полі, тоді як принципові рішення приймаються на основі політичної згоди. Це є неспростовним доказом європейської природи української демократії. В Україні триває процес покращення балансу сил між гілками влади – Президентом, Верховною Радою та Кабінетом міністрів. Протягом першого півріччя широко обговорювалась конституційна реформа. Президентом була створена Національна конституційна рада. У Верховній Раді України була започаткована дискусія щодо створення спеціальної парламентської комісії з доопрацювання Конституції України. Її Робоча група розробила проект Концепції системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні, який має бути розглянутий ближчим часом. Попри непрості внутрішньополітичні дискусії, а також складі світові зовнішньоекономічні процеси (світове зростання цін на енергоресурси, продовольство тощо), в січні-червні 2008 року внутрішній валовий продукт України зріс на 6,3 %, промислове виробництво – на 7,5 %. Це свідчить про успішність економічних реформ та сталість економічного розвитку держави. Обсяги прямих іноземних інвестицій в січні-березні збільшилися на 46,6%. Важливий здобуток – зниження рівня інфляції, яка в червні цього року склала 0,8 % порівняно з 1,3% в травні. У зовнішньополітичній сфері Україна продовжувала зміцнюватись в ролі активного суб’єкта світових і регіональних міжнародних відносин. Завдяки виваженій, передбачуваній і конструктивній політиці, Україна користується повагою в світі, розвиває зі своїми міжнародними партнерами взаємовигідні та добросусідські відносини. Ключовими пріоритетами зовнішньої політики України є європейська і євроатлантична інтеграція з орієнтацією на вступ до Європейського Союзу та Організації Північноатлантичного договору. Саме прагнення інтеграції з ЄС та НАТО відображає інтереси українського народу на історичне і культурне возз’єднання зі спільнотою європейських націй. Вони забезпечують стабільне залучення до системи європейських демократичних цінностей. В Україні щиро вірять, що успішна євроінтеграція є найкращою основою для національної безпеки нашої держави, її сталого демократичного і поступального розвитку. Нероздільними є ці пріоритети і з розвитком дружніх, конструктивних і рівноправних відносин з нашими стратегічними партнерами, іншими країнами регіону і світу, які бачать в нашій державі рівноправного партнера і друга. Ми переконані, що саме рівноправний діалог і увага до позиції партнера, незалежно від його ваги у світових чи регіональних відносинах, є фундаментом міжнародної безпеки і стабільності, миру і процвітання. Цей засадничий принцип для нашої держави завжди був і залишатиметься непорушним. Напередодні 24 серпня – Дня Незалежності України – в Україні з надією дивляться в майбутнє. Відзначаючи цю знаменну дату в житті держави, яка 17 років тому стала орієнтиром для мільйонів українців в усіх куточках світу, в Україні переконані, що черговий річний етап незалежного руху Української держави буде осяяний подальшим зміцненням демократичних перетворень в нашій державі, стабільним і, головне, привабливим для іноземних інвестицій економічним розвитком, укладенням між Україною та Європейським Союзом нової угоди європейської типу, залученням нашої держави до Плану дій щодо членства в НАТО та взаємовигідним і висхідним характером взаємин України з її міжнародними партнерами у всіх сферах взаємного інтересу. Відзначаючи 17-ту річницю державної незалежності, в Україні також вірять, що невпинний демократичний поступ нашої держави та прихильне ставлення з боку міжнародної спільноти підтверджують, що майбутнє нашої держави нерозривно пов‘язане з її інтеграцією до Об‘єднаної Європи.
14 жовтня, на свято Покрови Пречистої Богородиці, відзначається День українського козацтва. З давніх-давен Пречисту Богородицю козаки вважали своєю покровителькою. Історики вважають, що українське козацтво виникло в 1480-х роках, але тільки в середині XVI століття їхня кількість зросла настільки, що козацьке військо почало впливати на перебіг політичних подій в Україні і Європі. Європейські монархи наймали козаків для участі у військових операціях. Спочатку їх основну масу становили селяни-втікачі. Були серед них також позбавлені сану міщани, духовенство, збідніла знать. До козацьких лав уливалися поляки, білоруси, росіяни, татари, але основу козацтва Придніпров’я складали українці. Російський різновид козацтва розвинувся на річці Дон. Саме слово „козак” має тюркський корінь і означає незалежну людину, яка не має чітко визначеного місця у суспільстві. Упродовж кількох століть українське козацтво захищало український народ від експансії з Півдня і Заходу. Відроджуючи давні козацькі традиції, в Україні утворилося сучасне українське козацтво як система самодіяльних об’єднань громадян України. Це стало можливим в умовах демократизації суспільного життя в Україні. У 1990 році в Запоріжжі було оголошено про намір утворити самодіяльне громадське об’єднання – козацьке товариство «Запорозька Січ». 14 жовтня 1990 року, в день Покрови Пречистої Богородиці, ініціативна група зібралася на оcтрові Хортиця і провела реєстрацію всіх, хто бажав стати козаком. Протягом дня було зареєстровано до 300 осіб. 8 грудня 1990 року відбулася установча велика козацька Рада зареєстрованих козаків, на якій члени новоствореної організації склали присягу і обрали керівництво. Отаманом став Володимир Мельник, колишній військовий лікар, капітан медичної служби. Рішенням Запорізького виконкому обласної Ради від 9 січня 1991 року Запорозьке козацьке товариство «Запорозька Січ» було офіційно зареєстроване. Створення козацьких об’єднань почалося в усіх регіонах України. Новостворені об’єднання брали активну участь у всенародному святкуванні 500-річчя Українського козацтва, організованому національно-демократичними силами України, в інших масових громадсько-політичних акціях 1990–91 років, палко вітали проголошення незалежності України. 14 жовтня 1991 року у Києві на Всеукраїнській установчій козацькій раді відбулося об’єднання козацьких організацій. Першим гетьманом Українського козацтва став В’ячеслав Чорновіл. 17 березня 1992 року Міністерство юстиції зареєструвало Статут Українського козацтва. Після цього розпочався швидкий процес створення козацьких підрозділів не тільки в обласних центрах, а й у містах і районах України. У червні 1996 року Запорізьке козацьке товариство «Запорозька Січ» було перейменоване у Запорозьке Військо Низове «Запорозька Січ», яке на початку 2000 року мало 16 підрозділів і нараховувало майже 850 козаків. Чисельний ріст та організаційне зміцнення козацтва відбувалося і в інших регіонах України. Активну роль у цьому відіграв Володимир Мулява, гетьман Українського козацтва в 1992-98 роках, генерал-майор Збройних Сил України. У жовтні 1998 року гетьманом Українського козацтва було обрано генерала Івана Біласа, народного депутата України. Конструктивний державотворчий характер діяльності Українського козацтва був підтриманий державою. Президент України Леонід Кучма 4 січня 1995 року підписав Указ «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва», що відкрив нові перспективи його розвитку. Особливо на Івано-Франківщині, Тернопільщині, Буковині та на Донбасі, де козаки стали помітним фактором суспільно-політичного, культурного і, навіть, економічного життя. На Запоріжжі, наприклад, успішно діє школа козацьких бойових мистецтв «Спас», започаткована ще у 1993 році. Збагачення форм діяльності Українського козацтва вимагало внесення змін до його Статуту. 7 серпня 1996 року Міністерство юстиції України затвердило статут Українського козацтва у новій редакції. Воно стало «міжнародною добровільною, незалежною, добродійною всеукраїнською оборонно-спортивною, національно-патріотичною організацією». Українське козацтво було оголошене наступником «без винятку всіх історичних гілок козацтва, які стояли на державницьких, самостійницьких засадах відновлення незалежності та розбудови України, зокрема Війська Запорозького Низового і Гетьманського». За різними оцінками, в Українському козацтві на початку 2000 року нараховувалося від 150 до 160 тисяч осіб. Свідченням зрослого авторитету Українського козацтва стало встановлення згідно з Указом Президента України від 7 серпня 1999 року Дня Українського козацтва, який відтоді відзначають щороку 14 жовтня в день свята Покрови Пресвятої Богородиці. Іншим Указом Президента України від 22 грудня 1999 було утворено Координаційну раду з питань розвитку козацтва при Президенті України. На Координаційну раду покладено завдання вносити пропозиції щодо формування державної політики у галузі відродження та розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва, сприяти укомплектуванню окремих підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань призовниками, які є членами козацьких організацій. Але гостра політична боротьба, яка розгорнулася тоді в Україні, відбилася і на становищі Українського козацтва. Частина козацької старшини «Запорозької Січі», спираючись на підтримку деяких місцевих державних і господарських структур, створили альтернативне Українському козацтву Козацьке Військо Запорозьке Низове, до якого приєдналися козацькі підрозділи Півдня та Сходу України. Було оголошено про створення Союзу козаків України, яке не було офіційно зареєстроване. Між двома козацькими об’єднаннями України склалися напружені стосунки, зумовлені різним баченням соціально-культурних і політичних перспектив сучасної України. Та, не зважаючи на розкол, потенціал, який несе в собі Українське козацтво, може бути використаний для патріотичного виховання громадян у дусі відродження лицарського духу та любові до України, готовності захищати її територіальну цілісність. Тому вітаємо, всіх, хто вважає себе українським козаком і береже в собі пам’ять про славних лицарів запорозьких, із Днем українського козацтва. Хай Пречиста Богородиця береже нас від чвар і розбрату і дасть нам мудрість і терпимість одне до одного заради майбутнього України. Джерело: Департамент комунікацій влади та громадськості Секретаріату Кабінету Міністрів України
Додаток до Постанови Верховної Ради України від 25 грудня 2008 року N 825-VI ПАМ'ЯТНІ ДАТИ ТА ЮВІЛЕЇ 2009 РОКУ Цього року на державному рівні відзначатимуться такі пам'ятні дати та ювілеї: у громадсько-політичному житті: 990 років від початку правління Ярослава Мудрого (1019); 925 років з часу заснування м. Броди (1084) та 425 років надання місту Магдебурзького права (1584); 810 років від часу утворення Галицько-Волинського князівства (1199); 435 років виходу друком у світ (24.02.1574) у м. Львові "Апостола", виданого І. Федоровим; 360 років від Зборівської битви (05.08.1649), у якій козацьке військо під проводом Б. Хмельницького перемогло польське королівське військо Яна II Казимира та Зборівського договору (18.08.1649), що легалізував самоврядність Війська Запорізького (Гетьманщини); 350 років від дня Конотопської битви (08-09.07.1659); 300 років від дня Полтавської битви (08.07.1709); 225 років з часу заснування м. Сімферополя (1784); 175 років від часу заснування (1834) Київського національного університету імені Тараса Шевченка; 90 років проголошення акта возз'єднання УНР і ЗУНР в єдину соборну Україну, День Соборності України (22.01.1919); 90 років від часу визволення Києва військами УНР (31.08.1919); 70 років від дня проголошення незалежності Карпатської України (15.03.1939); 70 років від часу початку Другої світової війни (01.09.1939); 65 років від часу проведення Корсунь-Шевченківської наступальної операції під час Другої світової війни (24.01-17.02.1944); 65 років від часу депортації з Криму кримських татар і осіб інших національностей (травень 1944); видатних історичних постатей, діячів культури, мистецтва, освіти, науки: 1 січня - 100 років від дня народження Бандери Степана Андрійовича (1909-1959), українського політичного діяча; 6 січня - 175 років від дня народження Руданського Степана Васильовича (1834-1873), українського поета; 6 січня - 70 років від дня народження Лобановського Валерія Васильовича (1939-2002), українського тренера і футболіста; 7 січня - 120 років від дня народження Рудницького Михайла Івановича (1889-1975), українського письменника, літературознавця, перекладача; 8 січня - 150 років від дня народження Смаль-Стоцького Степана Йосиповича (1859-1938), українського академіка, мовознавця, громадсько-політичного діяча; 9 січня - 85 років від дня народження Параджанова Сергія Йосиповича (1924-1990), вірменського і українського кінорежисера, народного артиста УРСР, лауреата Державної премії України імені Т.Г. Шевченка; 12 січня - 115 років від дня народження Еллана-Блакитного (справж. - Елланський) Василя Михайловича (1894-1925), поета і громадського діяча; 12 січня - 100-річчя від дня народження Примаченко (Приймаченко) Марії Оксентіївни (1909-1997), українського майстра народного декоративного розпису, народного художника УРСР, лауреата Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка; 27 січня - 170 років від дня народження Чубинського Павла Платоновича (1839-1884), українського фольклориста, етнографа і поета, автора слів Державного Гімну України; 3 лютого - 145 років від дня народження Самійленка Володимира Івановича (1864-1925), українського поета, драматурга і перекладача; 20 лютого - 120 років від дня народження Ревуцького Левка (Лева) Миколайовича (1889-1977), українського композитора, педагога і музично-громадського діяча, народного артиста СРСР, лауреата Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка; 23 лютого - 100 років з дня народження Шпака (справж. - Шпаківський) Миколи Іполитовича (1909-1942), поета, партизана; 2 березня - 150 років від дня народження Шолом-Алейхема (справж. - Рабинович Шолом Нохумович) (1859-1916), єврейського письменника; 4 березня - 60 років від дня народження Івасюка Володимира Михайловича (1949-1979), українського поета і композитора, лауреата Державної премії України імені Т.Г. Шевченка; 9 березня - 195 років від дня народження Шевченка Тараса Григоровича (1814-1861), українського поета, художника, мислителя; 17 березня - 300 років від дня народження Розумовського Олексія Григоровича (1709-1771), графа Російської імперії українського походження, генерал-фельдмаршала, який сприяв відновленню Київської митрополії та гетьманату України; 17 березня - 100 років від дня народження Десняка Олекси (справж. - Руденко Олекса Гнатович) (1909-1942), українського письменника; 20 березня - 370 років від дня народження Мазепи Івана Степановича (1639-1709), гетьмана України, мецената; 1 квітня - 200-річчя від дня народження Гоголя Миколи Васильовича (1809-1852), українського і російського письменника; 13 травня - 160 років від дня народження Мирного Панаса (справж. - Рудченко Панас Якович) (1849-1920), українського письменника, громадського діяча; 15 травня - 150 років від дня народження Саксаганського (справж. - Тобілевич) Панаса Карповича (1859-1940), українського актора і режисера, театрального діяча, народного артиста СРСР; 21 травня - 80 років від дня народження Миська Еммануїла Петровича (1929-2000), українського скульптора, народного художника УРСР, лауреата Державної премії України імені Т.Г. Шевченка; 22 травня - 130 років від дня народження Петлюри Симона Васильовича (1879-1926), українського політичного і військового діяча, журналіста; 22 травня - 130 років від дня народження Кричевського Федора Григоровича (1879-1947), живописця і педагога; 25 травня - 120 років від дня народження Сікорського Ігоря Івановича (1889-1972), американського авіаконструктора українського походження; 17 липня - 160 років від дня народження Пчілки Олени (справж. - Косач Ольга Петрівна) (1849-1930), української письменниці, фольклориста, етнографа; 4 серпня - 155 років від дня народження Заньковецької (справж. - Адасовська) Марії Костянтинівни (1854-1934), української актриси, народної артистки Республіки; 5 серпня - 110 років від дня народження Антоненка-Давидовича (справж. - Давидов) Бориса Дмитровича (1899-1984), українського письменника, перекладача; 7 серпня - 190 років від дня народження Куліша Пантелеймона Олександровича (1819-1897), українського письменника, перекладача, фольклориста; 8 серпня - 175 років від дня народження Федьковича Юрія (Осипа) Адальбертовича (1834-1888), українського письменника, етнографа-фольклориста, драматурга; 20 серпня - 110 років від дня народження Саєнка Олександра Ферапонтовича (1899-1985), українського митця-декоратора, народного художника УРСР; 21 серпня - 100 років від дня народження Боголюбова Миколи Миколайовича (1909-1992), фізика-теоретика і математика, академіка АН України та АН СРСР; 4 вересня - 200 років від дня народження Словацького Юліуша (1809-1849), польського поета і драматурга; 9 вересня - 240 років від дня народження Котляревського Івана Петровича (1769-1838), українського письменника, поета, драматурга; 10 вересня - 115 років від дня народження Довженка Олександра Петровича (1894-1956), українського кінорежисера, письменника, художника, заслуженого діяча мистецтв УРСР, лауреата державних премій СРСР; 10 вересня - 75 років від дня народження Караманова Алемдара Сабітовича (1934-2007), українського композитора, народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Т.Г. Шевченка; 11 вересня - 145 років від дня народження Грабовського Павла Арсеновича (1864-1902), українського поета, публіциста, революційного демократа; 13 вересня - 175 років від дня народження Свидницького Анатолія Патрикійовича (1834-1871), українського письменника, громадського діяча, фольклориста; 17 вересня - 145 років від дня народження Коцюбинського Михайла Михайловича (1864-1913), українського письменника і громадського діяча; 20 вересня - 80 років від дня народження Світличного Івана Олексійовича (1929-1992), українського поета, літературознавця, критика, лауреата Державної премії України імені Т.Г. Шевченка; 5 жовтня - 100 років від дня народження Антонича Богдана-Ігоря (1909-1937), українського поета і мистецтвознавця; 9 жовтня - 105 років від дня народження Бажана Миколи Платоновича (1904-1983), українського поета, державного і громадського діяча, заслуженого діяча науки УРСР; 27 жовтня - 90 років від дня народження Лисяка-Рудницького Івана Павловича (1919-1984), українського історика, політолога, публіциста; 1 листопада - 150 років від дня народження Таїрова Василя Єгоровича (1859-1938), вченого-виноградаря, доктора сільськогосподарських наук; 2 листопада - 125 років від дня народження Білецького Олександра Івановича (1884-1961), українського літературознавця, мистецтвознавця, драматурга, театрального діяча; 13 листопада - 120 років від дня народження Вишні Остапа (справж. - Губенко Павло Михайлович) (1889-1956), українського письменника-сатирика і гумориста; 15 листопада - 130 років від дня народження Чупринки Григорія Оврамовича (1879-1921), українського поета; 20 листопада - 230 років від дня народження Засядька Олександра Дмитровича (1779-1837), винахідника бойових ракет, видатного інженера-артилериста, генерал-лейтенанта артилерії; 21 листопада - 125 років від дня народження Єфименка Петра Петровича (1884-1969), археолога, академіка АН України, директора Інституту археології АН України; 26 листопада - 110 років від дня народження Косинки (справж. - Стрілець) Григорія Михайловича (1899-1934), українського письменника; 30 листопада - 60 років від дня народження Стельмаха Ярослава Михайловича (1949-2001), українського драматурга, кінодраматурга, прозаїка, перекладача, заслуженого діяча мистецтв України; 1 грудня - 100 років від дня народження Кос-Анатольського (справж. - Кос) Анатолія Йосиповича (1909-1983), українського композитора, народного артиста УРСР, лауреата державних премій СРСР та Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка; 21 грудня - 435 років від дня народження Могили Петра Симеоновича (1574-1647), українського і молдовського церковного та освітнього діяча, мецената; 24 грудня - 130 років від дня народження Людкевича Станіслава Пилиповича (1879-1979), українського композитора, музикознавця, фольклориста, педагога, народного артиста СРСР, лауреата Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка.
22 січня 1919 р. відбулася історична подія. У Києві біля стін Святої Софії чільники Української Народної Республіки і делегація Західноукраїнської Народної Республіки проголосили Возз’єднання, і нехай було воно лише декларативне, але Акт Злуки залишиться довіку на сторінках національної пам’яті. „Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну Велику Україну. Сповнилися одвічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу...” Ці слова лунали 90 років тому на Софійському майдані у Києві. На превеликий жаль, Акт Злуки не був реалізований на практиці. Надто багато ворогів мала юна Українська держава. Більшовицька Росія, Польща, російські білогвардійці рвали на шматки Україну. Та й самі українці не зуміли об’єднати сили і дати відсіч загарбникам. Тож українські землі знову було поділено – тепер уже не двома, а чотирма державами. Проте стерти День Соборності з пам’яті народу чужинці так і не спромоглися. 22 січня 1973 року в м.Чортків Тернопільської області молоді патріоти підняли синьо-жовтий прапор. Певна річ, їх було схоплено і ув’язнено. А 21 січня 1978 року Олекса Гірник учинив самоспалення біля могили Тараса Шевченка в Каневі – на знак протесту проти російського панування. 22 січня 1990 року українці вперше святкували Акт Злуки – хоч і неофіційно, але вже без остраху. Сотні тисяч людей взялися за руки і утворили живий ланцюг від Києва до Львова. 1999 року тодішній Президент України видав Указ про відзначення Дня Соборності на державному рівні. В додатку (розміщено у файловому архіві за адресою http://ukrmova.mylivepage.com/file/1626/8809_DenSo... надсилається підготовлений Українським інститутом національної пам’яті детальний матеріал історії проголошення Акта Злуки, який, зокрема, включає Універсал Директорії Української Народної Республіки від 22 січня 1919 року про проголошення Акта Злуки. матеріал надіслано Консульством України в м.Курітіба
В.Ющенко підписав указ про відзначення 17 травня 2009 р. дня пам'яті жертв політичних репресій. РБК-Україна 27.04.2009 14:16 Президент України Віктор Ющенко сьогодні підписав указ №271/2009 "Про відзначення в 2009 р. дня пам'яті жертв політичних репресій". Текст відповідного указу розміщений на офіційному сайті розділу держави. Указом, зокрема, доручено приспустити 17 травня 2009 р. на будинках і спорудах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій на території України та на будинках закордонних дипломатичних установ України державний прапор України, обмежити у цей день проведення розважальних заходів, внести відповідні зміни до програм теле- та радіопередач. Крім того, Кабінету міністрів України доручено розробити із залученням Служби безпеки України, місцевих органів виконавчої влади, за участю Національної академії наук України, громадських організацій і затвердити у двотижневий строк план заходів до дня пам'яті жертв політичних репресій, передбачивши, зокрема, проведення: - жалобних заходів на території Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили"; - мітингів-реквіємів, покладання вінків і квітів до пам'ятних знаків, місць поховань жертв політичних репресій у населених пунктах України; - тематичних уроків, лекцій, бесід, присвячених темі політичних репресій в Україні, у навчальних закладах, військових частинах, закладах культури; - тематичних виставок та експозицій. Уряд також має вжити разом із Київською міською державною адміністрацією невідкладних заходів щодо забезпечення функціонування і розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили".
В тексті можна використовувати Wiki або HTML теги
