українці в світі

УКРАЇНЦІ ПРИДНІСТРОВ'Я ВІДТВОРЮЮТЬ НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ ТА ПРАГНУТЬ ДО ПОШИРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ В РЕГІОНІ - ГОЛОВА УКРАЇНСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕТРО БОГУЦЬКИЙ

Спілка українців Придністров'я імені Олександра Бута - одна з найчисельніших громадських організацій конфліктного регіону, яка підтримує та розвиває українську культуру на лівобережжі Дністра. Незважаючи на важке економічне й соціальне становище в регіоні, Спілка об'єднала тисячі людей, які мають українське походження й не забувають про свої етнокультурні традиції. Запровадження у придністровських школах предметів навчання українською мовою, відкриття українських класів та шкіл, проведення фестивалів народної пісні - лише частка реалізованих Спілкою заходів.
Невдовзі організація відзначатиме свій 20-річний ювілей. Про те, як живуть українці Придністров'я та чого вдалося досягнути за цей період, в інтерв'ю УКРІНФОРМу розповів голова районного осередку Спілки - григоріопольського Товариства української культури “Стожари” Петро Богуцький.

- Петре Петровичу, розкажіть будь-ласка про основні напрями роботи Вашої організації.
- За статистикою, приблизно третину населення Придністров'я становлять етнічні українці, кілька десятків тисяч з них мають українські паспорти. Тобто, українська громада регіону - це великий організм, який поєднує людей зі спільною мовою та культурними традиціями. Між тим, з кожним десятиріччям стає більш помітною тенденція до скорочення кількості етнічних українців. Тому основними напрямами нашої роботи залишаються відновлення й розвиток українства в Придністров'ї. Насамперед, це стосується освіти, культури та народної творчості. Зокрема, ми відкриваємо українські класи, школи, сприяємо створенню ансамблів народної пісні, в тому числі, дитячих колективів. Спілка не має централізованої системи управління, а складається з районних осередків, які охоплюють майже всі міста і села Придністров'я. Якщо виникають проблемні питання, ми збираємося та намагаємося їх вирішити спільно. Фінансування роботи відбувається, головним чином, за рахунок спонсорських організацій на місцевому рівні.
- Які ще українські організації діють у Придністровському регіоні? Чи співпрацюєте ви з ними?
- У Придністров'ї діє потужна громадська організація “Українська просвіта”, у Рибниці друкується газета “Гомін”, на придністровському телебаченні виходить програма “Промінь”, яка транслюється українською мовою, працює також українська редакція “Радіо ПМР”. У рамках нашої діяльності ми, безумовно, спілкуємося між собою. Наприклад, спільно з “Укрпросвітою” ми вирішили створити асоціацію, яка б у майбутньому координувала діяльність двох самостійних організацій. При нашій бідності треба думати, як уникнути розпорошення сил та об'єднатися для спільного розв'язання проблем українства регіону. У зв'язку з цим, цими вихідними днями в Дубоссарах проходить шостий фестиваль української народної пісні “Пшеничне перевесло”, тож і “Укрпросвіта” бере в ньому участь.
- Ви сказали, що це шостий фестиваль, тобто вже відбулося, принаймні, п'ять таких творчих заходів. Це вже стало традицією?
- Саме так. Фестиваль зародився через те, що на території Придністров'я утворилося багато ансамблів української творчості, отже виникла нагода продемонструвати свої таланти. Цей творчий захід не передбачає конкурсної програми, основна його мета - спілкування. Цікаво ж побачити, хто що вміє, як співає - такий собі “клуб за інтересами”.
У нас багато добрих традицій, у тому числі, цей фестиваль. Він зазвичай проходить наприкінці листопада - початку грудня. Перший відбувся в Григоріополі, тоді нас привітав Президент України Віктор Ющенко. Потім фестиваль відвідав Рибницю, Дністровськ, Слободзею, Тирасполь. В останні роки до нас приїжджав хор імені Григорія Верьовки. До речі, було б непогано, щоб українські артисти гостили тут із концертами, їх виступи мають дуже велику популярність.
- Чи відчуваєте ви системну підтримку з боку України?
- На щастя, Україна зараз звертає більшу увагу на закордонне українство. В цьому напрямку розроблена та діє ціла програма, але зрозуміло, що вона не може задовольнити всіх потреб зарубіжних українців. Наприклад, наше григоріопільське Товариство отримало від Посольства України в Молдові акордеон та десять чоловічих українських народних костюмів. Натомість ми маємо й іншу допомогу з боку Києва. Зокрема, нас часто відвідують українські дипломати, акредитовані в Молдові, в рамках консульської допомоги, оформлення паспортів для жителів Придністров'я. Це дуже важливо, оскільки люди похилого віку та навіть молоді не завжди мають час виїхати з цією метою до Кишинева.
- Які проблемні питання сьогодні найбільше турбують українців Придністров'я? Що, на Ваш погляд, можна зробити для їх вирішення?
- Тут українці дуже активні, ми хотіли б реалізувати багато задумів, але через брак коштів розвиваємося дуже повільно. Наприклад, в українських класах наших шкіл діти користуються підручниками 10-річної давнини, які вже порвані й замурзані. Діти ж спочатку очима сприймають, а потім вже читають. Однак тут є ще одна особливість - нам потрібні книжки для російськомовних шкіл, тому що в більшості випадків українська мова вивчається як окремий предмет, решта викладається російською.
Крім того, в кожному районі, селі можна створити ансамбль української пісні чи танцю, оскільки є і люди, і бажання. Скажімо, у Григоріопільському та Дубоссарському районах українців понад 30 відсотків. А в районах навколо Кам'янки й Рибниці - ще більше, оскільки територіально вони ближче розташовані до кордону з Україною. Там українська мова лунає на кожному кроці. Тому було б непогано в таких регіонах Придністров'я подумати й про центри української культури. Гадаю, що й люди були б зацікавлені в цьому, адже українська громада тут - дуже потужна й має велике бажання до відродження своїх національних традицій і культури.

14.12.2008 КИЇВ. (Ярослав Довгопол - УКРІНФОРМ).

ПАМ'ЯТНУ ДОШКУ НА ЧЕСТЬ ПРОВІДНИКІВ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ ЯРОСЛАВА І ЯРОСЛАВИ СТЕЦЬКІВ ВІДКРИТО У МЮНХЕНІ

ПАМ'ЯТНУ ДОШКУ НА ЧЕСТЬ ПРОВІДНИКІВ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ ЯРОСЛАВА І ЯРОСЛАВИ СТЕЦЬКІВ ВІДКРИТО У МЮНХЕНІ

КИЇВ, 20 січня 2009 p. (УКРІНФОРМ). У Мюнхені відкрито пам’ятну дошку на честь провідників українського національно-визвольного руху Ярослава і Ярослави Стецьків. Як повідомили УКРІНФОРМу в прес-службі МЗС України, це здійснено на виконання Указу Президента України від 16 травня 2007 року в рамках державної програми з ушанування пам’яті видатних земляків.
"Відкриваючи від імені Української держави цю пам’ятну дошку, ми віддаємо шану життєвому подвигу Ярослава та Ярослави Стецьків і схиляємо голови перед їх світлою пам’яттю", - зазначив у своєму виступі Генеральний консул України в Мюнхені Юрій Ярмілко.
Меморіальну дошку освятили священики УГКЦ та УАПЦ. Перед численними представниками українських організацій Баварії та гостями з України виступили також голова Управи Українського інституту освітньої політики в Мюнхені Андрій Куцан, голова Проводу ОУН (б) Андрій Гайдамаха, член Проводу КУН Степан Бойцюн, племінниця Ярослави Стецько Леся Бойцюн.
Ярослав і Ярослава Стецьки - активні діячі ОУН, із 1944 року перебували за кордоном, де вели підпільну діяльність, спрямовану на визволення України від більшовицької окупації. Після вбивства Степана Бандери в 1959 р. Я.Стецько очолив ОУН (б), Слава стала його заступником. Вона очолила провід ОУН (б) після смерті чоловіка у 1986 р. у Мюнхені. У 1991 році Ярослава Стецько повернулася в Україну з вимушеної еміграції, брала активну участь у політичному житті країни. Вона померла 12 березня 2003 року в Мюнхені, де перебувала на лікуванні.

українці в Берліні

Фестиваль української культури "Українале" пройде 11-31 липня у Берліні

БЕРЛІН, 8 липня. (Ганна Снігур-Грабовська - УКРІНФОРМ). Фестиваль української культури та мистецтва "Українале" пройде 11-31 липня в Берліні, повідомили власному кореспондентові УКРІНФОРМу в Посольстві України у ФРН.

Фестиваль української культури в подібному широкому форматі проходитиме в Берліні вперше і має намір стати щорічним. Захід відкриється в суботу, 11 липня, виставкою українського фотографа Олексія Демидова. На ній будуть представлені роботи художника, які увійшли до нещодавно виданого в Німеччині путівника по Україні "Kulturschock Ukraine".

У рамках фестивалю будуть проведені літературні читання за участю українських та німецьких письменників, зокрема Юрія Андруховича та Вольфганга Темпліна. Український кіноклуб у Берліні покаже українські художні стрічки "Мамай" режисера Олеся Саніна та "Біля річки" Єви Нейманн. Окрім того, заплановано виступи українських співочих та танцювальних колективів, а також частування гостей українськими стравами.

__________________________

У Берліні проходять Дні української лірики

БЕРЛІН, 17 червня 2009. (Ганна Снігур-Грабовська - УКРІНФОРМ). Уже втретє у німецькій столиці проходять літературні вечори, присвячені українській поезії. Після успішного проведення подібних заходів у грудні та січні шанувальники поезії отримали чергову можливість ближче познайомитися із творчістю українських літераторів минулого та сучасності, повідомляє власний кореспондент УКРІНФОРМу в ФРН.

Захід під назвою "Три ночі української лірики" проходить 16-18 червня у стінах "Російського театру" берлінського культурного центру "Культурбрауерай". Свою поезію презентують відомі українські письменники Юрій Андрухович та Тимофій Гаврилів. Лірику видатних українських поетів минулого, зокрема, Тараса Шевченка, Максима Рильського, Павла Тичини, у німецькому перекладі читають студенти літературознавчих факультетів німецьких університетів.

_________________

НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС-ФОРУМ ПРОХОДИТИМЕ 21-23 КВІТНЯ В БЕРЛІНІ
БЕРЛІН 12/04/2009. (Ганна Снігур-Грабовська - УКРІНФОРМ). Німецько-український бізнес-форум відбудеться 21-23 квітня в Берліні. Захід буде присвячений питанням залучення приватних іноземних інвестицій в економіку України. Про це власному кореспондентові УКРІНФОРМу у ФРН повідомила керівник компанії-організатора "KrimConsult" (Ерфурт, ФРН) Раіса Штейнік (Raissa Steinigk).
У програмі конференції запланована участь представників німецької та української влади, інвесторів, а також експертів-знавців ринку. Форум буде присвячений стратегії інвестиційного та інноваційного розвитку економіки України, шляхам формування сприятливого інвестиційного клімату та питанням взаємодії влади і бізнесу в Україні. Представники іноземних компаній та інвестиційної спільноти матимуть змогу обмінятися з українськими учасниками своїм досвідом у фінансуванні й реалізації інвестиційних проектів. Крім того, на форумі обговорюватимуться питання залучення інвестицій в українські компанії та інтереси інвесторів у таких галузях, як будівництво і нерухомість, транспорт і логістика, нові технології, енергозбереження, а також сільське господарство, виробництво продуктів харчування.
"Актуальність тематики Німецько-українського бізнес-форуму сьогодні не викликає жодних сумнівів, - зазначила Раіса Штейнік. - Упродовж останніх років у ЄС спостерігається значне зростання інтересу до України та її інвестиційної привабливості для приватного й фондового капіталу". Але при цьому, за її словами, відчувається величезний дефіцит якісних пропозицій та необхідної інформації щодо можливостей інвестування і фінансування, а також партнерства, як основоположних фундаментів для ефективного освоєння і проникнення на український ринок.
Організатори конференції впевнені, що сьогодні, коли рейтинги східноєвропейських банків через фінансову кризу катастрофічно падають разом з акціями на фондових ринках, приватного інвестора цікавить, чи зможе Україна стати "тихою гаванню" для вкладання коштів. "Але для цього Україні необхідно звернути на себе увагу", - підкреслила Раіса Штейнік.
Перші два дні роботи форуму пройдуть у пленарному режимі і будуть присвячені темі інвестиційної привабливості українського бізнесу для західних компаній. На третій день учасники конференції обговорять перспективи співпраці в питанні підготовки до футбольного чемпіонату "Євро 2012".


У РАМКАХ НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКОГО МОЛОДІЖНОГО ОБМІНУ УЧНІ БЕРЛІНСЬКОЇ ШКОЛИ ВІДВІДАЮТЬ ЛЬВІВ
БЕРЛІН. (Ганна Снігур-Грабовська - УКРІНФОРМ). У рамках програми німецько-українського молодіжного обміну, що проводиться німецьким товариством "Netzwerk-Berlin", група учнів берлінської школи імені Фрідріха Еберта 22-29 квітня відвідає Львів. Про це власному кореспонденту УКРІНФОРМу повідомила керівник товариства Люба Тибінка-Шпрос (Luba Tybinka-Spross).
Візит німецьких учнів до Львова є візитом у відповідь: у жовтні 2008 року 18 їхніх ровесників із львівської гімназії міжнародних відносин уже побували у Берліні. Тоді група молодих львівян окрім уроків у берлінській школі відвідала Бундестаг (парламент ФРН), німецьке Міністерство закордонних справ та посольство України у Німеччині.
Українська програма виглядає не менш цікавою: протягом тижня 16 німецьких школярів відвідуватимуть заняття у львівській гімназії, а також матимуть зустрічі з мером міста, німецьким консулом та представником Гете-Інституту. Проживатимуть німецькі учні в українських родинах.
Учнівський обмін між школою імені Фрідріха Еберта та Львівською гімназією міжнародних відносин є першим подібним проектом товариства "Netzwerk-Berlin", заснованого в 2008 році. Однак не першим для її керівника. У 1997 році за ініціативою Люби Тибінки-Шпрос було встановлено партнерські контакти між міжнародною початковою школою Регенсбурга (федеральна земля Баварія) та спеціалізованою школою Сокаля (Львівська область), в рамках яких щороку відбуваються навчальні обміни.
"Молодіжний обмін, організований торік нашою організацією, був настільки успішним, що ми вирішили продовжувати цей проект і маємо вже плани на майбутнє", - зазначила керівник "Netzwerk-Berlin". За її словами, своє зацікавлення у подібному обміні висловила ще одна львівська школа з поглибленим вивченням німецької мови. "Тому у наступному навчальному році ми хочемо реалізувати черговий молодіжний обмін між школами Берліна та Львова", - поділилася планами Люба Тибінка-Шпрос, додавши, що у майбутньому готова розширити географію на учбові заклади інших українських міст.


У БЕРЛІНІ ПРОХОДИТЬ ДРУГИЙ ТИЖДЕНЬ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ
БЕРЛІН, 27 січня 2009. (Ганна Снігур-Грабовська - УКРІНФОРМ). Другий тиждень сучасної української поезії проходить у німецькій столиці. Після успішного проведення подібного заходу у грудні шанувальники поезії цими днями мають можливість ближче ознайомитися із творчістю молодих українських літераторів, повідомляє власний кореспондент УКРІНФОРМу у ФРН.
З ініціативи відомого українського письменника Юрія Андруховича у берлінському культурному центрі "Літературна майстерня" на цьому тижні відбудуться творчі вечори під назвою "Між Європою та чимось іншим". У літературних читаннях (українською й німецькою мовами) та дискусіях беруть участь молоді українські поети, зокрема Павло Коробчук та Богдана Матіяш з Києва, Борис Херсонський (Одеса), Ігор Сід (Керч). У грудні в заході брали участь поети Галина Крук (Львів), Андрій Любка (Ужгород), Олег Козарєв (Харків), Олена Заславська (Луганськ).
За словами Юрія Андруховича, якого ще називають послом української культури в Європі, мета заходу - дати німецькій аудиторії змогу відкрити для себе молоду українську літературну сцену. Для цього автор проекту запросив до Берліна поетів та поетес із різних регіонів України - від Карпат до Криму.
Тижні сучасної української поезії у Берліні проходять за підтримки Посольства України у ФРН та Міністерства закордонних справ Німеччини.

українці у Будапешті

У БУДАПЕШТІ ВІДБУЛОСЯ ПОКЛАДАННЯ ВІНКІВ ДО ПАМ'ЯТНИКА ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКУ
У Будапешті відбулося покладання вінків до пам'ятника Тарасові Шевченку. З цієї урочистої церемонії в Угорщині розпочалася низка заходів з нагоди 195-річчя з дня народження Великого Кобзаря, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу.
Українці Угорщини прийшли до дорогого їхньому серцю пам'ятника вже вдруге після того, як у липні 2007 року його було відкрито за участю президентів України і Угорщини Віктора Ющенка та Ласло Шойома. В урочистій обстановці вінки до пам'ятника Тарасу Шевченка, що по вул. Фев угорської столиці, поклали голова Державного самоврядування українців Угорщини і Товариства української культури Ярослава Хортяні та посол України в Угорській Республіці Дмитро Ткач. У церемонії взяли участь депутати Державного і місцевих самоврядувань українців Угорщини, представники української й угорської інтелігенції та українського посольства.
З покладанням вінків в Угорщині розпочалася низка заходів з нагоди 195-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Воно дало старт Шевченківським дням, що традиційно проводяться навесні в Угорщині ось уже 17 років пoспіль. Крім Будапешта, свята вшанування Великого Кобзаря відбудуться в угорських містах Комаром, Сегед та Варпалота.
БУДАПЕШТ, 10 березня 2009 p. (Степан Ваш - УКРІНФОРМ).

ВИСТАВКА РОБІТ УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНИКА ОЛЕКСАНДРА ГЕМБІКА ВІДКРИЛАСЯ У БУДАПЕШТІ
У виставковій залі Російського культурного центру угорської столиці відкрилася персональна виставка робіт члена Спілки дизайнерів України і Спілки незалежних художників Угорщини Олександра Гембіка, повідомляє власний кореспондент УКРІНФОРМу.
Уродженець Луцька, випускник Львівської академії друкарства, який живе і працює у Будапешті, представив на виставці близько півсотні робіт - пейзажі, портрети, абстрактні композиції, декоративні панно, ліногравюри, екслібриси, натюрморти, великі живописні полотна. Експоновані картини відображають біблійні сюжети, фрагменти з давньогрецької міфології, історії та сучасного життя України і Угорщини.
На виставці можна побачити, зокрема, серію робіт про рідкісні рослини Волині, зразки ілюстрацій до випущених Товариством української культури в Угорщині збірок книг "Посланіє" Тараса Шевченка, "Сім струн" Лесі Українки, "Мальви на рушнику" Валентини Зінченко, української поетеси Угорщини, "Прихована правда" (про Голодомор 1932-1933 років в Україні). Виставкові твори "Козак Мамай" та "Лукаш і Мавка" незабаром поповнять художню колекцію Центру української культури і документації угорської столиці.
Виставкову діяльність Олександр Гембік розпочав у 1978 році. Брав участь у багатьох групових міжнародних виставках (Україна, Іспанія, Німеччина, Угорщина) та кількох персональних: Бостон (США, 2003), Кестгей (Угорщина, 2002), Будапешт (Угорщина, 2007, 2008).
Виставка живопису і графіки Олександра Гембіка у Російському культурному центрі триватиме до 8 березня. У ці ж дні кілька художніх робіт українського митця експонуються на 17-ій всеугорській і міжнародній виставці (21 лютого - 13 березня) у Галереї ім. Потокі будапештського Центру культури.
БУДАПЕШТ, 5 березня 2009 р. (Степан Ваш - УКРІНФОРМ).

У БУДАПЕШТІ ВІДБУВСЯ "ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ"
Серія заходів відбулася в Будапешті з нагоди "Дня української культури". В угорській столиці свято української культури відкрилося біля Меморіальної дошки "Русалка Дністровая", встановленої на стіні колишньої Королівської друкарні. Вінки та квіти до пам'ятного знаку поклали Голова Державного самоврядування українців Угорщини і Товариства української культури Ярослава Хортяні, посол України в Угорській Республіці Дмитро Ткач, представники української інтелігенції Угорщини.
Саме у будайській Королівської друкарні в 1873 році було випущено збірник українських творів, що стало визначною подією в історії української мови і культури, було "явищем наскрізь революційним" (Іван Франко). З цієї нагоди 20 лютого 1998 року Товариство української культури в Угорщині встановило тут Меморіальну дошку, що й започаткувало щорічне проведення наприкінці лютого "Дня української культури". У його рамках сьогодні в угорській столиці відбулися літературно-музичний вечір, засідання "круглого столу" з теми "Київська Русь і Династія Арпадів", презентація збірки "Я прийду до тебе вчора" української поетеси Оксани Шморгун та відкриття виставки "Світ казки".
Заходи "Дня української культури" організовані Державним самоврядуванням українців Угорщини та Посольством України в Угорській Республіці.

БУДАПЕШТ, 28 лютого 2009. (Степан Ваш – УКРІНФОРМ).

У БРЕСТІ ВШАНУВАЛИ ПАМ'ЯТЬ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ

У Бресті українські дипломати разом з представниками української діаспори напередодні вшанували пам'ять Великого Кобзаря. "З нагоди відзначення 195-річчя з дня народження Тараса Шевченка представники Генерального консульства України в Бресті та члени Науково-педагогічної спілки українців "Берегиня" поклали вінок та квіти до пам'ятника українському поетові", - повідомив кореспондентові УКРІНФОРМу Генеральний консул України в Бресті Іван Баранчик.
В урочистих заходах на запрошення консульської установи взяли участь артисти Симфонічного оркестру Львівського театру ім. М.Заньковецької та артисти УТОС із різних куточків України під керівництвом О.Потімка. Учні фольклорно-етнографічної школи Брестського обласного Центру молодіжної творчості під керівництвом В.І.Кошелюка продекламували вірші Тараса Шевченка. В церемонії взяло участь понад 150 осіб.

КИЇВ, 10 березня 2009 p. (Роман Сущенко - УКРІНФОРМ).

УКРАЇНЦІ В УЗБЕКИСТАНІ

У ТАШКЕНТІ ВІДБУЛАСЯ ПРЕЗЕНТАЦІЯ ФОТОАЛЬБОМУ «УКРАЇНЦІ УЗБЕКИСТАНУ»
ТАШКЕНТ, 23 травня 2009. /Тетяна Челишева - УКРІНФОРМ/. У Ташкенті відбулася презентація фотоальбому «Українці Узбекистану», присвяченого 15-річчю утворення українських культурних центрів у цій Центральноазітській республіці. Випустив це барвисте видання Республіканський український культурний центр «Славутич» за підтримки Республіканського інтернаціонального культурного центру і Посольства України в Узбекистані.
У книзі представлена інформація з історії та сучасного життя українців в республіці, діаспора яких у сьогоднішній час, за даними державних органів статистики, нараховує близько 100 тисяч громадян української національності.
Авторам видання вдалося відшукати в архівах немало рідких знімків. Вони відносяться до перших українських поселень на початку минулого століття, діяльності відомих громадських діячів, учених, письменників, митців.
На презентації наголошувалося, що Узбекистан і Україну з давніх часів пов'язують тісні дружні зв'язки, а обоє народи - міцна дружба.
Як відзначив на презентації Надзвичайний і Повноважний Посол України в Узбекистані В'ячеслав Похвальський, альбом «яскраво відображає життя українців з давніх часів до сьогоднішнього дня і той вагомий вклад українства у розвиток сучасного Узбекистану».

_____________
ПИТАННЯ УКРАЇНСЬКО-УЗБЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПІВПРАЦІ ОБГОВОРЕНІ НА ЗАСІДАННІ ГРОМАДСЬКОЇ РАДИ ПРИ ПОСОЛЬСТВІ УКРАЇНИ В РЕСПУБЛІЦІ УЗБЕКИСТАН
ТАШКЕНТ, 13 квітня 2009. /Татьяна Челишева - УКРІНФОРМ/. Святкування 15-ї річниці утворення українських культурних центрів в Узбекистані; підбір кандидатур абітурієнтів для навчання у вищих учбових закладах України; пам'ятні дати і ювілеї України обговорені на засіданні Громадської ради при посольстві України в Республіці Узбекистан.
Як повідомив посол України в Узбекистані В'ячеслав Похвальський, не дивлячись на економічну кризу, ті програми, що були заплановані для українських культурних центрів, профінансовано Українською державою. Колишньою залишилася і квота абітурієнтів з Узбекистану, які навчатимуться за державний кошт у вищих закладах України.
Українські культурні центри, сказав дипломат, грають важливу роль, пропагуючи культуру етнічної батьківщини і зближуючи народи.
Він проінформував, що найближчим часом у Ташкенті буде проведена презентація фотоальбому «Українці в Узбекистані», місцевий варіант Сорочинського ярмарку і День слов'янської писемності.

_____
В УЗБЕКИСТАНІ ЗРОСТАЄ КІЛЬКІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ШКІЛЬНИХ КЛАСІВ
В Узбекистані зростає кількість шкільних класів з українською мовою навчання. У ташкентській школі № 110, що носить ім'я Тараса Шевченка, відкрито другий україномовний клас, передає власний кореспондент УКРІНФОРМу.
Новий український клас - це результат реалізації державної іміджевої програми допомоги українцям, які проживають за кордоном. Найближчим часом такі класи відкриються в узбецьких містах Навої та Зарафшані - тут проживає найбільша діаспора етнічних українців, повідомив посол України у Республіці Узбекистан В’ячеслав Похвальський.
Школа № 110 зведена українськими будівельниками після ташкентського землетрусу 1966 року і є "побратимом" школи № 110 міста Львова. Перший український клас у ній був відкритий 2002 року.
Зараз у ташкентській школі українську мову, історію і культуру вивчають 57 учнів. В українських класах навчаються діти різних національностей. Тут готують абітурієнтів для подальшого навчання в українських державних вузах. Від Узбекистану щороку 30 студентів навчаються в Україні за рахунок держбюджету.
На честь 195-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка посол України поклав квіти до пам'ятника Кобзарю, встановленого у дворі ташкентської школи № 110. У церемонії покладення квітів взяли участь співробітники посольства, представники українських культурних центрів "Батьківщина" і "Славутич", інших культурних центрів Узбекистану, адміністрації міста.
ТАШКЕНТ, 11 березня 2009 p. (Тетяна Челишева - УКРІНФОРМ).

На Батьківщину пoвернусь

3 лютого 2010 року, з нагоди 10-річчя від дня утворення Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України, буде відкрито виставку культурних цінностей, які повернуті в Україну протягом 2000-2009 років «Врятовані, збережені та повернені». Подія відбудеться на території Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» за підтримки Міністерства культури і туризму України.

Завдяки злагодженій роботі невеликого і, водночас, високопрофесійного колективу, у складі якого історики, мистецтвознавці, фахівці митної справи, в Україну повернуто понад 500 тис. одиниць (для порівняння - фонди найбільшого в державі Національного музею історії України нараховують 830 тис. одиниць зберігання) архівних документів, книжок, творів мистецтва, меморіальних пам'яток, предметів археології, тощо.

Згадані культурні цінності збагатили колекції 145 музеїв, 19 історико-культурних заповідників, 30 бібліотек, 9 архівних установ. Географія надходжень культурних цінностей без перебільшення охоплює увесь світ: Австралія, Бразилія, Велика Британія, Венесуела, Канада, Німеччина, Росія, США, Швейцарія, Франція та багато інших країн.

Виставка «Врятовані, збережені та повернені» складається з трьох розділів:

1) «Образотворче мистецтво»;

2) «Реституція (повернення незаконно вивезених культурних цінностей)»;

3) «Меморіальні пам'ятки, архіви, друковані видання».

Розділ «Образотворче мистецтво» представлено творами видатних українських митців. На виставці експонуватимуться роботи Якова Гніздовського, Любомира Кузьми, Миколи Бутовича, Ростислава Глувка, Мирона Левицького, Ірини Банах-Твердохліб, Аки Перейми, Петра Капшученка, Лео Мола, Василя та Миколи Кричевських, Людмили Морозової, Василя Хмелюка, Олекси Грищенка.

У розділі "Реституція" будуть представлені повернуті культурні цінності, які були вивезені нацистами з українських музеїв, бібліотек, архівів під час Другої світової війни. В цілому Україною втрачено понад 300 тисяч музейних експонатів, близько 51 мільйона книг, 46 мільйонів архівних справ.

На жаль, разом з раритетами нищилися довоєнна облікова документація, що значно ускладнює пошук, а тому повернути сьогодні вдається лише одиниці. У цьому аспекті кожен експонат розділу є унікальним. Зокрема, картина "Сільська сцена" XVII ст. роботи голландського майстра, що була вивезена з Уманської картинної галереї, скіфське дзеркало, що було вивезено з Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського, фрагменти фресок Михайлівського Золотоверхого собору, книги з бібліотеки митрополита Флавіана (Києво-Печерська лавра), археологічна колекція ХІV-ХV ст., що була вивезена з Херсонського краєзнавчого музею, колекція декоративно-ужиткового мистецтва народностей Криму, що зберігалася у Музеї народознавства у Відні.

Також у цьому розділі будуть виставлені безцінні рукописи Тараса Шевченка, включаючи його автографи (що увійшли до «Кобзаря», 150-річчя від дня видання якого виповнюється у 2010 році), вивезені з Будинку-музею Тараса Шевченка у Києві та фотодокументи, вилучені із фондів Центрального державного архіву кінофотодокументів України оперативним штабом рейхсляйтера Розенберга під час Другої світової війни.

У розділі «Меморіальні пам'ятки, архіви, друковані видання» будуть представлені матеріали, пов'язані з національно-визвольним рухом, діяльністю видатних діячів України, відомих громадських організацій тощо. Зокрема, частина спадщини П. Скоропадського, родини Косачів, архіви Ю. Бойко-Блохіна, М. Зерова (Ореста), В. Коротича, П. Харидчака, Є. Штендери та інших.

Особливий інтерес викличуть прижиттєві видання діячів культури української діаспори з їх власних бібліотек та музейні (меморіальні) речі, серед яких унікальні книжки, театральні костюми, афіші, картини, а також єдина в Україні робота Пабло Пікассо з колекції видатного танцівника, хореографа та педагога С. Лифаря, рукописні твори та меморіальні речі, пов'язані з життям і творчістю відомої української письменниці Лесі Українки, портмоне першого прем'єр-міністра України В. Винниченка, посмертна маска С. Петлюри, творчі матеріали, переклади, літературознавчі дослідження письменниці-перекладачки, літературознавця В. Вовк тощо.

Зазначений проект поза сумнівом викличе значний резонанс в українському суспільстві та діаспорі.

За додатковою інформацією та акредитацією звертайтесь за телефонами:

(044) 226-27-15,

факс: (044) 280-13-10.

http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/artic...

-----------------------
Приватна колекція картин художника Ростислава Глувка передана Україні

КИЇВ, 3 вересня 2009. (Людмила Артюх - УКРІНФОРМ). У Національному художньому музеї України відбулася урочиста презентація колекції картин художника Ростислава Глувка, подарованих Україні його донькою Світланою-Клаудією Глувко, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу. Донька художника, яка нині є громадянкою Великої Британії, передала 29 картин батька до України згідно із його заповітом.

Після виставки у Києві 5 полотен будуть передані у колекцію Національного художнього музею України у Києві, 24 картини - до Кременецького краєзнавчого музею. А згодом вони увійдуть до експозиції меморіального музею Ростислава Глувка, який планується створити при Кременецькому гуманітарно-педагогічному інституті ім. Т.Г.Шевченка.

Ростислав Глувко народився у місті Кременець 8 травня 1927 року.

У 1940 році разом з матір'ю (батько був репресований) був висланий до Казахстану. У 1942 році з польськими військовими частинами виїхав через Іран до Палестини.

З 1947 року проживав в Англії. У Лондоні отримав освіту в Гамерсміт Колледж оф Арт і розпочав свою діяльність як художник-графік. Працював переважно у техніці темпери, акварелі, акриліку, олії. Мав індивідуальні виставки у Лондоні, Манчестері, Торонто.

Понад 20 років працював у галузі книжкової графики; проілюстрував англомовну книгу "Тисячоліття християнської культури в Україні".

Помер 4 березня 1990 року у Лондоні.

__________________________________
В УКРАЇНУ З ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ПОВЕРНУЛИСЯ БЛИЗЬКО 100 КАРТИН УКРАЇНСЬКИХ ХУДОЖНИКІВ

КИЇВ, 6 травня 2009. (УКРІНФОРМ). Українські художники, які проживають у Великій Британії, передали в дар Україні дві колекції, що нараховують майже сотню картин. Про це повідомляє прес-служба Міністерства культури і туризму.
Колекцію з 67 робіт українських художників Анатолія і Любові Атаманюків передала в дар Україні Л.Атаманюк, яка постійно проживає у Лондоні.
Картини будуть передані на постійне зберігання в Національний художній музей України і Полтавський художній музей.
Крім того, в Україну з Лондона доставлено 29 робіт відомого українського живописця Ростислава Глувка, які подарувала країні дочка художника Світлана. Картини зберігатимуться в Національному художньому музеї України, Кременецькому краєзнавчому музеї і Кременецькому обласному гуманітарно-педагогічному інституті ім. Шевченка.
Колекції Атаманюків і Глувка мають значну художню цінність, оскільки відображують історико-культурний процес, який відбувався в українській діаспорі у ХХ столітті.


___________
ІНСТИТУТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ, ЩО У ЛУЦЬКУ, ПОПОВНИВСЯ УНІКАЛЬНИМИ РЕЧАМИ Й ДОКУМЕНТАМИ З АРХІВУ ЛЕСІ УКРАЇНКИ, ЩО ЗБЕРІГАЛИСЯ У США
Неординарна подія відбулася у науково-дослідному інституті Лесі Українки, що при Волинському державному університеті. Йому передано унікальні речі й документи з особистого архіву Лесі Українки та її родини, які досі зберігалися у США. Цей безцінний скарб науковцям вручили представники державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через держкордон України, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу.
Передано більше півсотні речей і документів - 27 книг про творчість Лесі Українки, які побачили світ у середині минулого століття в Америці, рукописні спогади сестер про її хворобу та похорони поетеси. Тут же є особисті речі матері поетеси Олени Пчілки. Особливу цінність мають дві фотографії Лесі Українки. На одній з них, відзнятій у 1901 році, поетеса разом з Ольгою Кобилянською. Друга світлина - це фотопортрет Лесі Українки, датований 24 травнем 1913 року, що вважається останнім прижиттєвим фотознімком безсмертної поетеси.
А допомогла розшукати й зібрати, а відтак й привезти в Україну всі ці рідкісні експонати колишня лучанка, а нині мешканка США Тамара Скрипка, що є співробітником Української вільної академії наук у Нью-Йорку. Як вона розповіла, молодша Лесина сестра Ізідора в еміграції врятувала частину особистого архіву родини Косачів і сім'ї Драгоманових. Чимало з цих реліквій зберігалися переважно в нащадків Ізідори Косач-Борисової, котрі мешкають в США.
На думку Тамари Скрипки, третина архіву Косачів уже втрачена назавжди. Однак частина особистих документів Лесі Українки ще досі зберігаються в США і Канаді, куди їх вивезла родина. І їх ще можна врятувати, якщо до цієї справи підключаться в Україні на урядовому рівні, переконана вона.
ЛУЦЬК, 4 квітня 2009. /Зіновій Жижара - УКРІНФОРМ/.

----
У Києві в Українському домі презентовано колекцію картин українських художників XX ст. Колекцію із 119 робіт зібрала і подарувала Батьківщині громадянка Канади Галина Горюн-Левицька, яка народилася в Західній Україні та у молодому віці змушена була емігрувати на Захід, проте зберегла рідну країну у своєму серці. І от - принесла їй чудовий дар.
Експерти оцінили вартість колекції у еквівалент 850 тис. дол., але насправді твори, що повернулися до України, важать для національного культурного середовища значно більше. До зібраної протягом багатьох років з ретельністю й любов'ю колекції увійшли 77 полотен чоловіка Г. Горюн-Левицької Мирона Левицького і 42 твори дев'ятнадцяти інших художників, серед них: Олекси Грищенка, Василя і Миколи Кричевських. Волею історичних обставин ці митці, які є представниками різних стилів і течій, працювали за межами Батьківщини, залишаючись "білою плямою" для широкого українського загалу.
„Урядовий кур’єр” 12/03/2009

закордонні українці

новини із життя закордонних українців на сайті МЗС України - http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/6...

українці в Сірії

Ucranianos na Síria

Já é um lugar comum dizer que em qualquer parte do mundo há pelo menos um ucraniano (um português, um polaco, um croata), enfim a gente cujas pátrias passaram pelos problemas económicos ou sociais, mas cuja gente gosta e sabe trabalhar.

A Diáspora ucraniana na Síria tem mais de 30 anos da história, é formada basicamente por sírios que estudavam na Ucrânia (ainda na época pré – independente), se casavam com as ucranianas e retornavam ao seu país de origem. Calcula-se que no país vive entre 3 à 5 mil ucranianos, maioria são as esposas ucranianas e os seus filhos. Geralmente, estas mulheres não trabalham, estando na dependência económica dos maridos. Mas também existem casos das mulheres – ucranianas profissionais: engenheiras, médicas, farmacêuticas, algumas até conseguem fazer a carreira.

As maiores comunidades ucranianas se encontram nas grandes cidades: Damasco, Aleppo, Homs, Latakia, Tartous, ucranianos residem nas zonas rurais. Mas a maior comunidade vive na segunda – maior cidade do país, Aleppo, essa comunidade tem entre 400 a 800 pessoas.

Após passar por certas turbulências, a vida cultural e comunitária da Diáspora ucraniana no país melhorou muito. Neste momento na cidade de Aleppo reabriu a escola sabática ucraniana, cujo funcionamento (incluindo os salários dos professores), é assegurado pelo Cônsul Honorário Geral da Ucrânia daquela cidade, Sr. Tamer Tunsi.

A abertura da escola sabática contou com o apoio do Ministério dos Negócios Estrangeiros ucraniano, sem esquecer o apoio decisivo do Embaixador da Ucrânia na Síria, Sr. Oleh Semenets.

A Comunidade ucraniana ainda não tem a personalidade jurídica, pois a legalização de uma ONG / Comunidade estrangeira, não é um processo fácil no mundo árabe. Por mesmas razoes não existem as informações mais detalhadas sobre a comunidade, já que não podemos esquecer a reserva habitual das pessoas, além disso, a Síria é um país muçulmano do partido único...

Por isso a comunidade ucraniana na cidade de Aleppo decidiu concentrar-se naquilo que realmente importa, a escola sabática. Neste momento a escola funciona nas instalações do Consulado Honorário Geral da Ucrânia da cidade. Naquele local são comemoradas as festas e feriados ucranianos, o Ano Novo, as festas escolares, etc. Os ucranianos também praticam as viagens colectivas aos locais históricos da Síria. A comunidade está criar o coro feminino, cujas participantes preparam as suas próprias vestes folclóricas. A Diáspora também está empenhada na formação da biblioteca, que no futuro será a base do Centro Cultural e Informativo Ucraniano.

Agradecemos a valiosa ajuda e colaboração na preparação desta artigo a Líder da Comunidade Ucraniana da Síria, a Professora da Cultura & Tradições Ucranianas na Escola Sabática, Sra. Alla Ivaxnjuk.

Ler mais (em ucraniano) & fotos:
http://novaxvylya.hmarka.net/ua/archive/2009/novyn...

Publicado:
http://ucrania-mozambique.blogspot.com/2009/03/ucr...

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КОНГРЕС УКРАЇНЦІВ

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КОНГРЕС УКРАЇНЦІВ ВІДЗНАЧАТИМЕ 60-РІЧЧЯ СВОГО ЗАСНУВАННЯ У ЛОНДОНІ

БУДАПЕШТ, 30 березня 2009. (Степан Ваш – УКРІНФОРМ). Заходи з відзначення 60-річчя Європейського конгресу українців (ЄКУ) та інші актуальні питання життя української діаспори розглянуто на засіданні президії ЄКУв Будапешті, повідомив власному кореспонденту УКРІНФОРМу Генеральний секретар ЄКУ Любомир Мазур.
За повідомленням Любомира Мазура, заходи з відзначення 60-річчя ЕКУ проходитимуть під знаком організаційно-мобілізаційного зміцнення її регіональних організацій, активізації їх діяльності, спрямованої на захист національних прав українців у європейських країнах та посилення зв'язків з Україною. Президією ЄКУ прийнято рішення провести урочисте засідання з нагоди 60-річчя створення ЄКУ у жовтні-листопаді 2009 року в Лондоні, сказав Любомир Мазур.
Президія ЄКУ схвалила також заходи з реалізації рішень IX Конгресу Світового конгресу українців (20-22 серпня 2008 р., Київ). Прийнято резолюцію про засудження акту вандалізму, вчиненого екстремістами щодо пам’ятника всесвітньо відомому поету та революціонеру Шандору Петефі в Ужгороді, що підриває престиж України за кордоном, її добросусідські відносини з Угорщиною.
Європейський Конгрес Українців - первинна назва - Координаційний осередок українських громадських центральних установ (КОУГЦУ) - був створений у 1949 році в Лондоні для організації роботи українських громад Західної Європи з метою утвердження українства, здобуття українським народом незалежності і створення самостійної, соборної української держави.
ЄКУ захищає інтереси й координує діяльність 30-ти українських суспільно-громадських організацій у 22 державах Європи: Бельгії, Болгарії, Боснії і Герцеговині, Великобританії, Голландії, Греції, Данії, Іспанії, Естонії, Латвії, Литви, Німеччини, Польщі, Румунії, Сербії, Чорногорії, Словаччини, Угорщини, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції.

українці Росії

У Казані відкрили меморіальну дошку українському поету і художнику Давиду Бурлюку

МОСКВА, 15 вересня 2009. (Ігор Соловей - УКРІНФОРМ). У Казані (Татарстан) в рамках I Казанських мистецтвознавчих читань урочисто відкрили меморіальну композицію видатному українцю, поету і художнику Давиду Давидовичу Бурлюку, повідомили власному кореспонденту УКРІНФОРМу в РФ у прес-службі Посольства України в РФ.

Дошка встановлена на фасаді гімназії № 3, де раніше знаходився будинок колишньої Казанської художньої школи. «У цьому будинку у 1899-1901 р. навчався видатний український художник-новатор, засновник футуризму в Росії Давид Бурлюк» - такий текст написаний на меморіальній дошці російською, татарською та українською мовами. Автор композиції - скульптор Махмут Гасимов.

У своїх виступах учасники церемонії зазначили, що відкриття меморіальної дошки на будинку колишньої Казанської художньої школи є глибоко символічним. Саме в Казані 1898 року Давид Бурлюк, який народився на Харківщині, почав серйозно навчатися живопису. Згодом він здійснював тут свої художні та поетичні проекти. Ця велика подія для всієї української громадськості Росії, оскільки вона служить об'єднанню народів і свідчить також про особливо шанобливе ставлення керівництва Татарстану до української історії та культури. Підкреслювалася важливість того, що меморіальна композиція встановлена на фасаді саме навчального закладу, що дасть змогу підростаючим поколінням краще дізнатися про цього видатного художника і про його батьківщину - Україну.

Меморіальна дошка Давиду Бурлюку відкрита з ініціативи Нижньокамської міської національно-культурної автономії "Українське товариство "Вербиченька" (керівник - Євген Савенко), завдяки якій в Казані протягом останніх років увічнено пам'ять також першого президента Української Народної Республіки Михайла Грушевського і видатної української співачки Оксани Петрусенко.

У Національній художній галереї "Хазіне" відбулася презентація експозиції Казанської художньої школи і творів Давида Бурлюка із зібрань Башкирського державного художнього музею ім. М.В.Нестерова.

------------------------------
"Сорочинський ярмарок" їде до Москви

МОСКВА. (Ігор Соловей - УКРІНФОРМ). I Міжнародний фестиваль української культури "Сорочинський ярмарок у Москві" відбудеться у російській столиці з 18 по 20 вересня 2009 р. Фестиваль проводиться у рамках оголошеного ЮНЕСКО Року М.Гоголя, повідомили власному кореспонденту УКРІНФОРМу в РФ в оргкомітеті Фестивалю.

Урочисте відкриття фестивалю відбудеться у Культурному центрі України в Москві, де будуть представлені колективи з Росії й України. Тут відкриється і фотовиставка "Мальовнича Україна".

Основна програма Фестивалю проходитиме у Всеросійському виставковому центрі. Вона, зокрема, включає Конкурс української пісні за участю хорових колективів, вокальних ансамблів і солістів Росії, України та інших країн, ярмарок декоративно-прикладного мистецтва і товарів народного споживання майстрів з Росії та України, конкурс-пленер художників "Украинские лики Москвы", дефіле українських національних костюмів і багато іншого.

Запланована і ділова програма, пройде "круглий стіл" на тему: "Досвід, стан та перспективи розвитку української культури й освіти в РФ. Створення необхідних економічних і соціальних умов".

Фестиваль проводять Об'єднання українців Росії та Регіональна громадська організація "Українці Москви" за підтримки Міністерства регіонального розвитку Російської Федерації і за участю Посольства України в РФ, Культурного центру України в Москві, ДУ "Бібліотека української літератури в Москві", українських земляцтв столиці, Будинку народів Росії, ТОВ "Сорочинський ярмарок".

________________________
УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА В РОСІЇ НЕ ЗГОДНА З ПОЗИЦІЄЮ РОСІЙСЬКОГО МЗС ЩОДО СИТУАЦІЇ З УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

МОСКВА, 6 травня 2009. (Ігор Соловей - УКРІНФОРМ). Українські організації в Росії не згодні з заявою російського МЗС, відповідно до якої в Росії немає попиту на вивчення української мови і культури. Про це йдеться у повідомленні Об'єднання українців Росії (ОУР) і Федеральної національно-культурної автономії українців Росії (ФНКАУР) з приводу заяви МЗС РФ "Про стан освіти українською мовою в Російській Федерації", повідомляє власний кореспондент УКРІНФОРМу в РФ.
ОУР опонує представникові російського МЗС А.Нестеренкові, який напередодні заявив, що "незважаючи на велику чисельність українців в Росії, запити на заснування повноформатних шкіл не надходять". Він пояснив це близькістю східнослов'янських мов і культур, загальною історією і єдиною православною християнською вірою,
Тим часом представники української діаспори називають інші причини, через які в Росії не вивчають українську мову та культуру. За їхніми словами, під час перебування в одній державі, "окрім позитивного досвіду взаємного культурного збагачення, добре відомого з курсу російської історії, мали місце і вкрай негативні моменти - цілеспрямована імперська політика переслідування української мови, оголошення її лише "південним діалектом общєрусского язика", що призводило до русифікації українців, виникнення у них почуття меншовартості, несамоцінності".
Не сприяє розвитку української культури і відсутність у Росії українського інформаційного простору, української церкви (й неприкрита жорстка протидія її поширенню), залежність гуманітарної політики російської влади щодо української діаспори Росії від політичної кон'юнктури, а також несприйняття більшістю російської політичної еліти незалежності України, самостійності української нації і самодостатності української мови, що призводить до відсутності у Росії послідовної і системної національної політики.
"Заявляючи фактично про те, що українські школи в Росії не потрібні через близькість російської та української мов, культур, історичних шляхів і спільної віри, А.Нестеренко надає українським чиновникам вагомий аргумент для українізації російськомовних шкіл: мовляв, у наших народів близькі культури і мови, загальна історія, ми у своїй більшості сповідуємо православ'я. Так навіщо при такій близькості потрібні російські школи в Україні? Претензії і заперечення представників російської громади України тепер варто пред'являти чиновникові російського МЗС", - вважають в ОУР.
В організації вказують на те, що у Росії немає програми розвитку національної освіти, зокрема української. "Починаючи з 1993 р., українські організації домагаються розробки й прийняття Федеральної державної програми розвитку української культури та освіти в Росії (резолюції чотирьох Конгресів українців Росії - 1993, 1997, 2002, 2005 рр.)", - йдеться у повідомленні.
Крім того, немає постійного діалогу федеральної й регіональної влади й громадських організацій, а численні реорганізації виконавчої влади призвели до зменшення ваги національного питання у практичній діяльності федеральних державних структур. "Департамент міжнаціональних відносин Міністерства регіонального розвитку, Консультативна Рада з питань національно-культурних автономій при міністерстві діють чисто формально, не маючи реальних важелів для вирішення проблем національних меншин Російської Федерації", - говорять в ОУР і ФНКАУР.
Не відповідають дійсності і наведені російським МЗС дані про кількість українських шкіл у Росії. "У Росії є буквально кілька шкіл, де українська мова вивчається як предмет невеликою кількістю учнів, що дає підстави для висновку: це виняток, що підкреслює загальне правило: української освіти в Росії немає! Відповідно немає підготовки вчителів української мови, ніхто не створює, тим більше не випускає українські підручники", - йдеться у повідомленні.
Українці Росії зазначають, що їхні організації не ставили питання про повний паритет української освіти в Росії і російської освіти в Україні. "Тільки відсутністю послідовності, системності в проведенні національної політики, поверховим підходом до проблеми, що не враховує інтереси української меншини в Росії, можна пояснити "інформацію" міністерства про українську освіту в Росії", - вважають в ОУР.
За їхніми даними, у Росії в загальноосвітніх навчальних закладах українську мову як предмет вивчають 205 учнів, ще 100 - факультативно або в гуртках. Натомість в Україні - 1 292 518 і 165 544 учнів відповідно.
"А порівнювати кількість російських шкіл в Україні та українських у Росії, про що говорить А.Нестеренко, дійсно нема чого: якщо в Україні російських шкіл більше 1000, то в Росії українських просто немає!", - додають в Об'єднання українців Росії і Федеральній національно-культурній автономії українців Росії.


____________
Українці Росії просять Медведєва пояснити, чому закрили Український центр

Корреспондент 06.05.09 11:50

Об'єднання українців у Росії звернулося з листом до президента РФ Дмитра Медведєва, в якому просить пояснити причини закриття Українського освітнього центру в Москві.
Як йдеться у листі до Медведєва, Український освітній центр у Москві працював понад 10 років у відповідності з ліцензіями, виданими школі № 124, а співробітники були оформлені згідно з трудовим законодавством.
Керівництво Об'єднання вказує, що в оснащення приміщення були вкладені значні кошти (близько $ 25000), а 17 квітня 2008 року приміщення Українського освітнього центру було опечатано під приводом відсутності дозвільних документів на саме існування Українського освітнього центру.
У листі зазначено, що Об'єднання українців Росії (ОУР), регіональна організація Українці Москви, педагогічний колектив Українського освітнього центру неодноразово зверталися в Центральне окружне управління освіти м. Москви (н / вих. № 01с/27 від 21.04.2008, № 37/08 від 30.06.2008, № 41/08 від 07.07.2008, № 49/08 від 10.11.2008) і до виконуючою обов'язки директора школи № 124 О. М. Овсейчик (06.06.2008) з листами, в яких були порушені питання роботи освітнього центру.
"На жаль, Центральне окружне управління освіти обмежилось формальною відпискою (вих. № 01-20-65 / 8 від 01.07.2008), не відповівши по суті на жодне з поставлених запитань, а м. Овсейчик взагалі не вважала за потрібне відповідати на письмове звернення, а при усних зверненнях відмовлялася засуджувати поставлене запитання, причому це виражалося у вкрай грубій і нахабній формі, неприпустимій для педагогічного працівника ", - сказано в зверненні.
У зв'язку з цим Об'єднання Українців в Росії просить Медведєва відповісти на запитання, "навіщо потрібно було ліквідувати український освітній центр, що існував тривалий час не в підпіллі, а з відома Департаменту освіти Москви, звільняти колектив, а потім повертатися до обговорення питання".
Як зазначає керівництво Об'єднання, все це дуже важко співпадає з твердженням, що "проблема вдосконалення етнокультурної освіти, як і раніше, займає одне з головних місць в програмі розвитку системи освіти Центрального округу".
"Розгром нехай невеликого осередку української освіти в Москві не піддається поясненню в рамках декларованої державної освітньої політики в Російській Федерації і викликає різні тлумачення причин подібних дій. Такі дії негативно позначаються на розвитку української освіти в Росії, з нерозумінням сприймаються українцями, і, природно, не сприяють гармонізації міжнаціональних відносин в Москві, Росії ", - заявило Об'єднання українців у Росії.
Крім того, ОУР просить російського президента пояснити, "яке відношення до проблеми української освіти в Російській Федерації, Москві мають представники" компетентних органів ", які після розгрому українського освітнього центру виявляли до нього інтерес і розпитували деяких співробітників центру про його діяльність".

______
У МЗС УКРАЇНИ СТВЕРДЖУЮТЬ, ЩО ЗАЯВИ ПРО ПОВНЕ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ ДОСТУПУ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ РОСІЇ ДО ОТРИМАННЯ ОСВІТИ РІДНОЮ МОВОЮ НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ДІЙСНОСТІ

КИЇВ, 30 квітня. (УКРІНФОРМ). МЗС України відгукнулося сьогодні коментарем речника Василя Кирилича на заяви його російського колеги Андрія Нестеренка щодо гуманітарних прав українців Росії.
"Змальована в коментарі офіційного представника МЗС РФ картина повної вирішеності проблеми доступу української громади Росії до отримання освіти рідною мовою не відповідає дійсності", - констатував В.Кирилич, хоча, за його словами, "МЗС України вітає сам факт того, що російське зовнішньополітичне відомство приділило увагу питанню, яке має велике значення для всього комплексу двосторонніх відносин, і яке українська сторона регулярно порушує під час міждержавних переговорів та консультацій на різних рівнях".
Зокрема, у Москві, де, за твердженням МЗС РФ, проживає найбільша кількість етнічних українців (понад чверть мільйона), немає жодної середньоосвітньої школи з українським етнонаціональним компонентом чи викладанням української мови з першого по одинадцятий клас. 2008 року був ліквідований єдиний Український освітній центр, що діяв при московській загальноосвітній школі № 124. Таким чином, українці Москви залишилися без освітнього осередку, який офіційно діяв понад 10 років. "На сьогодні в російській столиці не лише молодші представники української громади, але навіть діти громадян України, що тимчасово працюють у різних секторах економіки міста, не мають можливості вивчати українську мову, що створює їм серйозні проблеми для продовження освіти після повернення на Батьківщину", - зазначає офіційний представник МЗС України.
Посилаючись на дані сайту діаспори українців в Росії "Кобза", де розміщено публікацію "Песимістичні роздуми воронезького українофіла", В.Кирилич підкреслює, що далеко не вирішеними залишаються такого змісту питання не тільки в столиці, але і в багатьох регіонах РФ.
У речника МЗС України "викликає здивування позиція російської сторони з питання доцільності відкриття середньоосвітньої школи з повним циклом викладання українською мовою", яка мотивує це начебто відсутністю відповідного попиту з боку російських українців. В.Кирилич нагадує, що українці становлять другу за чисельністю національну меншину в Російській Федерації, що не тільки дозволяє, але й зобов’язує українську сторону у переговорах з російськими партнерами виходити з міжнародно визнаного принципу повної взаємності при обговоренні даної проблематики та відкидати будь-які претензії на "особливість" питання доступу до навчання російською мовою на українській території.
"Стан забезпечення культурно-освітніх прав українців у РФ і росіян в Україні досліджувався в обох країнах у березні-квітні цього року Верховним комісаром ОБСЄ з питань національних меншин Кнутом Воллєбеком. У цьому контексті подібні коментарі офіційного представника МЗС РФ до оприлюднення підсумків проведеного дослідження не можуть сприйматися інакше, як спроба здійснення впливу на позицію Верховного комісара ОБСЄ з даного питання", - заявив Василь Кирилич.



• Ответ официального представителя МИД России А.А.Нестеренко на вопрос СМИ относительно гуманитарных прав украинцев, проживающих в России

МИД 27.04.09 14.57

Вопрос: На Украине нередко сетуют на «бесправное положение» российских украинцев и отсутствие в Российской Федерации системы государственного образования на украинском языке. Как бы Вы могли прокомментировать подобного рода упреки?
Ответ: Российская сторона уже излагала свою позицию по данному вопросу. Однако наши украинские партнеры на фоне важных политических событий или визитов, как правило, вновь к нему возвращаются. Ситуация на самом деле выглядит следующим образом.
В Российской Федерации, по данным Всероссийской переписи населения 2002 года, общее количество украинцев составляет 2 942 963 человек (из них 76,5% - городское население, 23,5% - сельское).
Наибольшее число украинцев проживает в г.Москве (253600 чел.), Тюменской области (211400 чел.), Московской области (147800 чел.), Краснодарском крае (131800 чел.), Ростовской области (118500 чел.), Приморском крае (94100 чел.), г.Санкт-Петербурге (87100 чел.), Воронежской области (73700 чел.), в Ханты-Мансийском автономном округе (123238 чел.), Ямало-Ненецком автономном округе (66080 чел.), Республике Коми (62115 чел.), Республике Башкортостан (55249 чел.), Республике Саха (Якутия) (34633 чел.), Республике Татарстан (24016 чел.), Республике Карелия (19248 чел.), Удмуртской Республике (11527 чел.).
В Российской Федерации действует свыше 90 украинских общественно-культурных объединений, среди которых: Общество украинской культуры Карелии, Общество им. Т.Шевченко (г.Санкт-Петербург), «Перевесло» (г.Воронеж), Новороссийское культурно-просветительское общество «ГУК», Общество украинской культуры Кубани (г.Краснодар), Центр украинской культуры г.Сочи, «Проминь» (г.Самара), «Криница», «Кобзарь» (г.Уфа), Украинское культурно-просветительское общество им. Т. Шевченко (г.Оренбург), «Серый клин», «Просвета» (г.Омск), «Едына родына» (г.Сургут), многочисленные общества украинской культуры в гг. Тюмени, Тобольске, Ялуторовске, Ишиме, Нижневартовске, Нефтеюганске, Когалыме, Лангепасе, Радужном, Надыме, Новом Уренгое, Ноябрьске, Муравленко, Владивостоке, Спасске, Уссурийске, Воркуте, Сыктывкаре, Ухте, Печоре, Усинске и других городах. Только в Москве зарегистрированы 4 таких общества, включая Объединение украинцев России и Объединение украинцев Москвы.
Несмотря на большую численность украинцев, проживающих на территории Российской Федерации, запросов на учреждение полноформатных школ со стороны родителей и общественных организаций в федеральные и региональные органы управления образованием практически не поступает. Это, очевидно, объясняется близостью восточнославянских языков и культур, общей историей (Киевская Русь, Московское государство, Российская империя, СССР) и единой православной христианской верой.
Помимо этого, культурные мероприятия, которые проводятся в Российской Федерации различными общественными организациями, в значительной степени учитывают потребности этнических украинцев.
По указанным причинам в Российской Федерации нет школ, где вся учебная программа преподается на украинском языке. Существуют лишь школы с этнонациональной (этнокультурной) составляющей. К ней отнесены: родной язык и литература, региональная (национальная) история, курсы истории родной культуры и т.п.
Такой компонент дает возможность, в случае необходимости, вводить в учебный процесс элементы, учитывающие локальную социокультурную специфику (например, обучение народным традициям, обычаям, танцам).
При этом в некоторых субъектах Российской Федерации, где есть спрос на удовлетворение этнообразовательных потребностей, для украинцев без каких-либо проблем создаются соответствующие условия.
Так, в Республике Башкортостан полноценно работают три воскресные школы: две в г.Уфе (школа № 9 им.Т.Шевченко, школа № 60 «Злагода согласия») и одна в г.Салават Юлаев. Для этих школ были закуплены учебники на Украине. В двух общеобразовательных учреждениях г.Уфы и в школах сел Золотоношка и Степановка по желанию родителей дети изучают предметы «украинский язык», «украинская литература», «украинская культура».
Украинский язык как предмет преподается с 1 по 11 классы в г.Санкт-Петербурге в общеобразовательном учреждении № 479, в двух школах г.Воркуты, в одной школе г.Краснодара, в славянских гимназиях городов Мурманска и Пензы, в лицее г.Томска.
В 1997 году открыто украинское отделение в Уфимском педагогическом колледже № 1. Украинский язык изучается в четырех общеобразовательных учреждениях Самарской области, в лицее г.Нового Уренгоя и средней школе г.Нижневартовска. Воскресные школы функционируют в городах Сургуте, Ноябрьске и Омске. В Республике Коми насчитывается шесть образовательных учреждений, где факультативно изучают украинский язык и литературу, и четыре воскресные школы. В настоящее время практически во всех городах, где имеются этнические украинцы, организуются учреждения дополнительного образования, в которых детей приобщают к украинской культуре, истории, языку. Например, в Республике Татарстан на базе общеобразовательного учреждения работает кружок «Лелеки».
Кроме того, в местах компактного проживания украиноязычного населения существуют школы с преподаванием украинского языка как предмета, а также школы, реализующие украинский этнонациональный компонент (города Москва, Воркута); как дополнительный предмет (факультативы, воскресные школы) украинский язык изучают в городах Ханты-Мансийске, Уфе, Нижнекамске, Казани, Омске, Оренбурге, Екатеринбурге, Владивостоке, Сыктывкаре, Сочи, Сургуте, Нижневартовске, Тобольске, а также в Белгородской, Воронежской и Самарской областях.
Согласно пункту 5 статьи 14 Закона Российской Федерации «Об образовании» содержание образования в конкретном учебном учреждении определяется им самостоятельно в соответствии с разрабатываемой, принимаемой и реализуемой программой. Это относится и к программам по языкам.
На основании пункта 4 статьи 55 указанного Закона при исполнении профессиональных обязанностей педагогические работники имеют право на свободу выбора и использования методик обучения и воспитания, учебных пособий и материалов согласно утвержденной образовательной программе.
В рамках федеральной целевой программы «Русский язык (2006-2010 годы)» в общеобразовательных школах разрабатывается и внедряется методика обучения русскому языку как неродному. Кроме того, проведены Дни русского языка на Украине и украинского языка в России, организована выставка книг российских издательств, популяризирующих русский и украинский языки, литературу, культуру, науку и образование.
Государственный открытый педагогический университет и его филиал в Уфе осуществляет подготовку (на договорной основе) учителей украинского языка. В рамках национально-регионального и вузовского компонента изучение украинского языка и культуры ведется в Воронежском, Волгоградском, Новосибирском государственных педагогических университетах. В 2008 году в Московском государственном лингвистическом университете (базовый вуз для стран СНГ в сфере языков и культур) открыт Центр украинского языка и культуры.
В девяти вузах России преподается украинский язык и литература - в МГУ им. М.В.Ломоносова, Московском государственном лингвистическом университете, Московском государственном институте международных отношений (университете), в Дипломатической академии МИД России, в Воронежском, Красноярском, Тюменском государственных университетах и Башкирском государственном педагогическом университете.
В Новосибирском государственном пединституте введена специализация на филологическом факультете «украинский язык и литература». В Тюменский государственный университет произведен набор студентов на специальность «украинский язык и литература», планируется открытие украинского отделения на филологическом факультете Томского государственного пединститута.
Следует отметить, что граждане Российской Федерации украинской национальности и русские из числа граждан Украины находятся в разной этнокультурной ситуации. Попытки сравнивать их положение, подсчитывая, например, только количество русских школ на Украине и украинских в России, являются неправомерными.

Андрій Хомик малює на склі

PINTURA em VIDRO - UCRANIA

ARTISTA: ANDRY KHOMYK
Nascido em LVIV - UCRANIA

PRIMAVERA, VERÃO, OUTONO, INVERNO

джерело інформації http://kalena-artedosultrazidasdaeuropa.blogspot.c...