Це мій Щоденник (Журнал/Блог). Ви можете залишити свої коментарі відносно моїх записів. В деяких групах дозволено додавати записи усім відвідувачам сайту.
Informo à comunidade que em data de hoje, dia 04 de maio de 2012, recebi telefonema do Embaixador da Ucrânia no Brasil Sr. Rostyslav Tronenko informando que até o dia 18 deste mês poderão ser enviados pedidos de bolsas para ensino universitário na Ucrânia. Temos 8 vagas pois duas foram preenchidas por Anna Carolina Buiar Silva ( de Mandirituba ) e Bruna Pereira Manchur (de Maringá ). Enviar o pedido Formulário para a inscrição para o E mail sorotiuk@vrs.com.br Vitório SorotiukPresidente da Representação Central Ucraniano Brasileira Fone Cel 041 99815402Portanto solicito a ampla e urgente divulgação junto á comunidade da existência ainda de 8 bolsas de estudos, conforme as condições abaixo. Solicito que divulguem em suas listas de Emails, nas solenidades festivas, nos jantares, nas reuniões dos grupos folclóricos, nas celebrações religiosas da existência de bolsas de estudos. Em síntese: restam ainda 8 bolsas.Quem não sabe bem o ucraniano deve fazer o preparatório.A bolsa não inclui o preparatório que tem um custo de U$ 1.500,00 ( hum mil e quinentos dolares ): Isto é R$ 2.800,00 ( dois mil e oitocentos reais ) por um ano.A experiência tem demonstrado que salvo estudante que dominem muito bem a língua ucraniana é recomendável fazer o preparatório, pois além da línguaucraniana fazem o reforço para os que seguem área técnicas em matemática e física, onde eles são fortes. Já a universidade não será paga.Será pago o alojamento para os descendentes de ucranianos a preço que paga um ucraniano que é bem barato.Um estudante ( com vida modesta ) necessita para viver na Ucrânia no mínimo U$ 200,00 ( duzentos dólares ), mas é melhor 300,00 ( trezentos doláres) R$ 500,00 ( quinhentos reais )Levando-se em conta que um estudante, por exemplo, vá estudar Engenharia na Ucrânia, não pagando a anuidade da universidade, o custo será de R$ 500,00 ( quinhentos reais ) por mês para manter-se. E um custo inicial de comprar um fogãozinho, geladeira e roupas de inverno. Qualquer dúvida nós podemos colocar em contato com estudantes que estão na Ucrânia atualmente. Me informem urgente.Vitório SorotiukPresidente da Representação Central Ucraniano Brasileirasorotiuk@vrs.com.br041 99815402Brasília, de Abril de 2012 № 6142/Ao Presidente da Representação Central Ucraniano-BrasileiraSr. Vitório Sorotiuk Prezado Senhor Vitório Sorotiuk,Tenho a satisfação de informar que a quota de admissão às instituições de ensino superior da Ucrânia pela conta do Orçamento Estatal da Ucrânia dos ucranianos estrangeiros que residem em Brasil establecida pelo Ministério da Educação, Juventude e Esportes da Ucrânia é 10 (dez) pessoas.Segundo o Ministério da Educação, Juventude e Esportes da Ucrânia, quotas para ucranianos estrangeiros serão concedidas para o ensino superior em tempo integral. Obtenção de uma segunda educação superior pela conta do Orçamento Estatal da Ucrânia não é permitida.Os candidatos para a formação em instituições de educação superior da Ucrânia dentro das quotas estabelecidos pelo Ministério da Educação, Juventude e Esportes da Ucrânia devem ter um documento do ensino secundário completo com as notas que correspondam a nota "excelente" e "bom" em todas as matérias acadêmicas que outorgam o direito de admissão para instituições de ensino superior do Brasil, falar ucraniano em um nível suficiente para o ensino.Ucranianos estrangeiros, que não falam ucraniano, podem ser admitidos na faculdade preparatória pagando um custo de ensino de US $ 1.500 por ano.Para a admissão às instituições de ensino superior da Ucrânia os ucranianos estrangeiros recomendados pelas sociedades ucranianas do Brasil e Embaixada da Ucrânia no Brasil vão passar o concurso correspondente de admissão.Em face do exposto, os candidatos para a formação serão obrigados a dirigir-se pessoalmente ao comitê de seleção da instituição de ensino especificada no período de 2 a 20 de Julho. Concursos de admissão serão realizados de 21 a 31 de Julho.O candidato recomendado para o ensino por conta de bolsa de estudos do Estado, deve apresentar ao comitê de seleção um dossier pessoal, que contiver originais e cópias autenticadas dos seguintes documentos:a) certificado de ensino secundário completo e avaliações (pontos) obtidas;b) certificado médico confirmando a ausência de vírus da imunodeficiência humana (HIV);c) certificado médico de uma autoridade sanitária oficial do Brasil emitido o mais tardar 2 meses antes de sair para estudar na Ucrânia;d) seguro de assistência médica de emergência;e) cópia da certidão de nascimento;e) cópia da carteira de ucraniano estrangeiro;g) 6 fotos coloridas 3x4 centímetros.Descrito em a), c), d) os documentos devem ser certificados e legalizados de acordo com a legislação do Brasil.Aos ucranianos estrangeiros matriculados no ensino em instituições de ensino superior da Ucrânia se outorga albergue em campus. A quantia do estipêndio e o custo de albergue se determina pelo regulamento prescrito para os alunos ucranianos.Aos ucranianos estrangeiros matriculados na faculdade preparatória de instituições de ensino superior da Ucrânia o estipêndio não se paga.A viagem para a Ucrânia e de volta deve ser pago pelos ucranianos estrangeiros.Documentos apresentados pelo candidato para o estudo devem ser arquivados em uma pasta separada na seguinte ordem:- Uma folha separada, listando todos os documentos recolhidos no caso;- Formulário de inscrição, preenchido em letra maiúscula com uma fotografia, anexada no canto superior direito do questionário (segue anexo);- Cópias das páginas do passaporte que mostram nacionalidade e residência;- Cópia do certificado de ucraniano estrangeiro;- Cópia do certificado de ensino, indicando os matérias que foram estudadas, e notas obtidas por candidato (os alunos da escola presentam um certificado dos estudos que deve conter as notas obtidas nos últimos seis meses aprovado pelo Diretor);- Carta de recomendação das sociedades ucranianas do Brasil;- Outros documentos (se necessário).Peço-lhe tomar em consideração que a Embaixada têm que submeter ao Ministério da Educação, Juventude e Esportes da Ucrânia uma lista dos candidatos selecionados para o ensino superior até 1 de Maio de 2012 (arquivo de documentos - 31 de Maio de 2012).Atenciosamente,Embaixador Extraordinário e Plenipotenciário da Ucrânia no Brasil Rostyslav Tronenko
Коментарі: 0 Переглядів: 30 Група: українська гром...
Ucranianos e poloneses participam de evento internacional em Irati
sexta-feira, 24 de fevereiro de 2012
De 14 a 17 de março, o II Simpósio Internacional de Estudos Eslavos, promovido pelo NEES acontece no campus de Irati
O NEES (Núcleo de Estudos Eslavos da Unicentro), em parceria com o Mestrado em História, promove entre os dias 14 e 17 de março o II Simpósio Internacional de Estudos Eslavos. O evento terá a participação de dois professores vindos da Ucrânia, além de um polonês e diversos profissionais do sul do Brasil.
Diversos acontecimentos fazem parte da programação. Haverá duas mesas redondas com os temas "Eslavicidade: A construção das identidades eslavas" e "Pesquisa em comunidades eslavas", ambas com pesquisadores internacionais. O fotógrafo João Urban ministra o minicurso intitulado "Retratos de uma cultura". A professora da Unicentro e doutoranda pela UFPR (Universidade Federal do Paraná), Márcia Cristina Cebulski, abordará também em minicurso o tema "As influências de Jerzy Grotowski e Tadeusz Kantor nas artes cênicas em países eslavos". O cineasta Guto Pasko exibirá seu filme "Made in Ucrânia", que será tema de discussão entre convidados e público.
(Читати далі)
Коментарі: 0 Переглядів: 72 Група: gente
Segue o link da página da SEED com os vídeos passados aos professores do Estado do Paraná nesta semana pedagógica de 2012.São sobre a Helena Kolody ("1º dia, manhã"), cujo centenário será celebrado neste ano: http://www.gestaoescolar.diaadia.pr.gov.br/modules...
Коментарі: 2 Переглядів: 318 Група: gente
PROGRAMA UCRANIANO NOSSA GENTE AOS SÁBADOS DÀS 18:00 ÀS 19:30!RÁDIO IGUASSU AM 830 www.radioiguassu.com.br
Коментарі: 0 Переглядів: 86 Група: gente
Se tem uma coisa que me emociona é ver gente estudando sério fora do Brasil. Gente que sofre, bota a cara, aprende a língua e encara mil desafios para crescer profissionalmente e representar bem nosso país. Outro dia, conhecia a Oksana Jadvizak, brasileira descendente de ucranianos que voltou ao país de seus ancestrais para estudar História. Ela mandou esse texto que cobre basicamente todos os aspectos da vida de um estudante brasileiro no exterior. Sobretudo no leste europeu. Vale a pena? Muito. Mas você tem que ter em mente que a cobrança é monstruosa e a vida não vai ser nada fácil.
Dá uma lida no texto. É longo, mas é tão bem escrito, fluido e vivo que você nem vai perceber!
ESTUDAR NA UCRÂNIA
Este texto tem como objetivo, a partir de uma experiência pessoal, relatar a realidade universitária de uma estudante brasileira na Ucrânia, as dificuldades iniciais, os desafios, a superação dos obstáculos, os aspectos positivos e negativos, vantagens e desvantagens. De certa forma, este texto pode ser considerado também a voz e o sentimento de muitos estudantes na Ucrânia.
No Brasil, muitos jovens, descendentes ou não de ucranianos, sonham estudar no exterior. Poucos, porém, conseguem. Não basta sonhar e querer. É preciso, sobretudo, ter coragem e motivação suficientes para enfrentar os desafios que a nova realidade impõem. Diria também, é preciso ter coragem e determinação para lançar-se na aventura de fazer novas experiências de aprendizado, de convivência com pessoas de visão filosófica e de mundo diferente e, até mesmo, com nível de conhecimento superior ao de muitos jovens brasileiros.
No início, tudo é muito difícil. A dificuldade de falar a língua ucraniana, de comunicar-se com as pessoas na rua e com os colegas na universidade, de adaptar-se a uma realidade estranha e diferente, de pedir ajuda, pois estrangeiros nem sempre são bem vistos e, às vezes, ser tratado com desprezo e grosseria. (Читати далі)
Коментарі: 0 Переглядів: 96 Група: gente
23/01/2012 02:24 - LUIZ JOAQUIM*
TIRADENTES (MG) - Com as chuvas já mais calmas, ao menos nas redondezas de Tiradentes, a 15ª edição da Mostra de Cinema, que toma até o próximo sábado a histórica cidade mineira, correu tranquila do ponto de vista da estrutura, mas com bastante emoção pela perspectiva das homenagens e da celebração dos 15 anos do evento. Não há, talvez, melhor retrato do sucesso desta Mostra, que promove o cinema brasileiro contemporâneo e a vertente mais ousada de sua linguagem, que a imagem das mil cadeiras na praça do Largo das Forras completa de espectadores para ver um filme como "Iván: De Volta ao Passado", do paranaense Guto Pasko. "Sua primeira exibição nacional não podia ser em melhor lugar", lembrou Pasko no sábado à noite, referindo-se ao ambiente histórico que possui Tiradentes. Isto porque o documentário acompanha o retorno a Ucrânia de Iván Bojko, 91 anos, que reside em Curitiba. Entre sua saída para o Brasil, fugindo da 2ª Guerra Mundial, e este retorno promovido pela produção do filme, foram 68 anos de distância. Um tanto "quadrado" pela ótica de sua estrutura, o documentário vai, entretanto, ganhando o espectador aos poucos. Seja pela figura absolutamente humilde e cativante do sofrido Iván, seja pela paisagem geográfica e humana que o filme vai desvelando ao chegar na Ucrânia de hoje. Há, é claro, o apelo dramático do reencontro de Iván com os amigos da juventude, com a irmã com a qual havia perdido contato, da chegada na igreja que frequentava e na casa que viveu na infância e que ajudou a construir ao lado do pai. "Iván: De Volta ao Passado" procura evitar a emoção fácil, e consegue, uma vez que todo o sofrimento mostrado pelo humilde Iván a todas estas situações são autênticas. O filme abre portas também para o espectador repensar nos efeitos da Guerra, quando dizima a cultura de um povo, em particular a da Ucrânia, primeiro vilipendiada pelos soviéticos e depois pela Alemanha. Mas o maior valor do documentário talvez seja mesmo abrir nossa cabeça para a potência de como um homem pode carregar, solitária e resignadamente por quase 70 anos, um amor pela sua terra e sua família. Iván Bojko faz pensar também na fugacidade da vida, e na desimportância dela se, na velhice, não tivermos ninguém para escutá-la e repassá-la. ABERTURA A abertura da 15ª Mostra de Cinema de Tiradentes, sexta-feira, exibiu o novo filme de José Eduardo Belmonte, "Billi Pig", estrelado por Selton Mello, homenageado aqui. O ator que fez de tudo para segurar o choro na cerimônia, lembrou que nunca pára para pensar na trajetória e é emocioante quando fazem isso por ele.http://www.folhape.com.br/cms/opencms/folhape/pt/e...
Коментарі: 0 Переглядів: 111 Група: gente
por Bel Vieira
O tema central da 15ª Mostra de Cinema de Tiradentes abarca a questão do ator em expansão - movimento característico da nova geração do cinema brasileiro. Ícones do cinema nacional contemporâneo - como o homenageado da mostra Selton Mello, ou Matheus Nachtergaele, Lázaro Ramos, Wagner Moura, dentre outros - inauguram a interpretação cinematográfica para além da simples atuação. Movimento influenciado pelos ideais da Nouvelle Vague, e que no Brasil, pode ser visto também como uma apropriação positiva do star system devido ao sucesso destes atores na dramaturgia televisiva nacional. Menos limitados à escolha de projetos que atendam as necessidades financeiras, eles se permitem produzir junto aquilo que lhes causa como sujeito, podendo mais do que atuar, ao incluírem sua participação na pesquisa e na criação.
Diante desta proposta, nada mais cabível que o documentário Iván - de volta para o passado, de Guto Pasko, exibido na programação Cine Praça. Este retrata a história de Iván Boiko, ucraniano arrancado de sua aldeia natal pelos nazistas e refugiado no Brasil há sessenta e três anos, sem ter contato com seus familiares. Este personagem real é presenteado pelo diretor e a equipe com passagens áreas que o transportam para suas origens. E, é esta a história que assistimos: a do homem que se arrisca em voltar.
Коментарі: 0 Переглядів: 104 Група: українська гром...
30-го січня 2012 (Празник Трьох Святетелів за Григоріянським календарем) в місті Іваї-Парана-Бразилія, у Храмі Пресвятого Серця Христового, відбулися облечини кандидатів Чину Святого Василія Великого в Провінції Святого Йосифа в Бразилії: Марко Хмільовський, Йосиф Джала, Матей Літвин і Петро Рінчеський (з Аргентенської Провінції).У сам день облечин, 30-го січня, до Іваї прибули багато гостей: родичі і знайомі кандидатів. Урочисту Божественну Літургію яка розпочалася о 10:00 очолив о. Протоігумен Теодор Галіцький, ЧСВВ, з ним співслужили: о. Домінік Стареправо, ЧСВВ (маґістир і ігумен), о. Антоній Роїк, ЧСВВ (ігумен Студійного Дому і консультор Провінції), о. Діонісій Горбусь, ЧСВВ, о. Генезій Віомар, ЧСВВ, о. Петро Новошадла, ЧСВВ, о. Методій Тихий, ЧСВВ, о. Павло Сербай, ЧСВВ, о. Іван Карпович, ЧСВВ, о. Іларій Бардаль, ЧСВВ, о. Ювіній Ференц, ЧСВВ.Кандидати були належно приготовані до цього величного у їхньому житті торжества через духовні реколеції, духовні науки, сповіді.По закінченні Божественної Літургії о. Протоігумен привітав братів новиків та їхніх батьків і родини з нагоди цього торжества. Після цього родичів та знайомих новооблечиних братів запросили до монастирської трапези на святковий обід.Нехай Господь Бог, який покликав наших новооблечиних братів до служіння у Василіянському Чині, допомагає і благословить добрий початок їхнього чернечого шляху на більшу славу Божу і добро Церкви і Чину.
Подав: бр. Елтон Стефан Вонсік, ЧСВВhttp://osbm.info/?p=3345
Коментарі: 0 Переглядів: 104 Група: gente
Publicidade
10/12/2011 - 16h21
DA EFE, NO RIO
A romancista brasileira de origem ucraniana Clarice Lispector é relembrada neste sábado com diferentes atos em sete cidades do Brasil na primeira edição da chamada "Hora de Clarice", que pretende fazer de todo 10 de dezembro um dia de homenagem à autora de "A paixão segundo G.H.".
Assim como o "Dia D", quando o Brasil lembra a cada 31 de outubro com diferentes homenagens a data de nascimento de Carlos Drummond de Andrade, a "Hora de Clarice" procura dar um destaque maior à escritora que nasceu em 10 de dezembro de 1920 em Tchetchelnik (Ucrânia) e morreu em 9 de dezembro de 1977 no Rio de Janeiro.
Trata-se de outra homenagem inspirada no Bloomsday, como são conhecidos os atos realizados na Irlanda e em outros países a cada dia 16 de junho para lembrar Leopold Bloom, o protagonista do romance "Ulisses" de James Joyce.
Коментарі: 1 Переглядів: 248 Група: gente
Які асоціації у вас виникають при слові «Бразилія»? «Країна, де багато диких мавп» - раз. Футбол - два. Кава - три. Серіали - чотири. Карнавал - п'ять. Особливо просунуті ще згадають велику українську діаспору. А звідси уже можна цілком логічно виснувати тісні культурні зв'язки між Бразилією та Україною, навіть не знаючи жодного конкретного прізвища.
Проте якщо заглибитися в цю тему, з кожним кроком дивуєшся усе більше. Бо виявляється, що серед видатних бразилійців чимало вихідців з України та їхніх нащадків. Слова «нашого цвіту по всьому світу» в Бразилії напрочуд актуальні...
Серед вихідців з України та їхніх нащадків бразилійці згадують письменника і перекладача Бориса Шнайдермана, власника найбільшої бразильської бібліотеки Джозефа Міндліна, поетесу Гелену Колоди, режисера і сценариста Гектора Бабенка... Проте два прізвища у цьому списку слід виділяти жирним курсивом: Клариса Ліспектор та Віра Вовк.
Чи не найяскравішою українською зіркою на бразильському небосхилі є http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%B0%D1... target="_blank">Клариса Ліспектор (у деяких перекладах Кларіс Лішпектор) - вона ж уродженка Чечельника Хая Пінхасівна Ліспектор. Звичайно, українка вона двічі умовна - з Україною її пов'язує лише місце народження (хоча у багатьох традиціях батьківщиною людини вважається місце, де зарито її пуповину) та український акцент у їдиші, яким розмовляли її батьки. Проте коли бразилійці хочуть підкреслити, що Україна їм не чужа, то згадують насамперед прізвище «Ліспектор». І не дивно - адже ця етнічна єврейка українського походження залишила настільки помітний слід у бразильській літературі, що її твори можна бачити у навчальній програмі, а портрет - на поштових марках.
Як і у кожного порядного письменника, у Клариси було важке дитинство. Її родина залишила Україну, рятуючись від погромів та зубожіння. Проте дуже скоро виявилося, що у Бразилії життя теж далеко не мед. Родина боролася зі злиднями, а коли Кларисі виповнилося дев'ять років, мати померла. Щоб залатати постійну діру в родинному бюджеті, з сімнадцяти років дівчина починає працювати приватним викладачем португальської. (До речі, слід зауважити: Клариса настільки асимілювалася, що навіть не розмовляла їдишем, не кажучи вже про якесь дотримання предківських традицій. Ідеальний емігрант - з погляду держави, звичайно.)
Проте по-справжньому талановитій людині несприятливі умови ідуть на користь - і Клариса закінчила не лише гімназію, а й Національний Факультет Права у Ріо-де-Жанейро. У студентські роки їй теж довелося паралельно працювати - адже помер батько, тому розраховувати на будь-яку допомогу ззовні вже взагалі не випадало. Утім, редагування газети «А Нойче» дало Кларисі змогу надрукувати деякі свої оповідання - вона писала їх ще з дев'яти років, проте спочатку видавці відмовлялися їх публікувати, оскільки ці оповідання не мали сюжету - лише враження...
Здавалось би, шлюб із молодим дипломатом мав покласти край життєвим труднощам Клариси Ліспектор. Та де!.. І хтозна, що краяло Кларисине серце більше - те, що у одного з двох її синів було виявлено рідкісну форму шизофренії, чи неприродні для інтроверта обов'язки дружини дипломата - а так хотілося присвятити більше часу не світському спілкуванню з чужими людьми, а сім'ї, дітям... «Що я бідніша, то більше на мені прикрас», - говорить у цей час письменниця.
Власне, письменницька слава прийшла до Клариси Ліспектор рано - у 1945 р. Її перший роман «Близько до серця» здобув премію фонду Граса Аранья, заснованого Бразильською Літературною Академією. Не всі критики сприйняли роман схвально - хтось шукав у ньому вплив Вірджинії Вульф та Джеймса Джойса, яких Клариса навіть не читала, а когось дратував феміністичний характер твору... Проте наступні книги письменниці змусили літературознавців звикнути до своєрідного стилю письменниці і навіть вигадати термін «дискурс тиші».
Світова війна, родинні негаразди та кочовий спосіб життя родини дипломата - у таких декораціях Клариса Ліспектор писала свої книги, тримаючи на колінах друкарську машинку. Проте цілком закономірно, що таке життя мало закінчитися розлученням...
І знов настали важкі часи - точніше, набули більш звичної форми безгрошів'я. Аліментів та гонорарів на життя усе одно не вистачало - і Клариса змушена була згадати молодість і повернутися до журналістсько-редакторської діяльності. Проте паралельно вона все одно продовжувала писати - зокрема і дитячі книги, а також вела обширне листування з колегами...
Цікавий факт: за кілька років до смерті портрет Клариси Ліспектор написав бразильський художник Карлос Скляр - і хай хтось скаже, що це не українське прізвище!
А ось якщо стосовно http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D1%80%D0... target="_blank">Віри Вовк (Селянської) і можуть точитися якісь суперечки, то лише на тему «чи вважати її бразильсько-українською письменницею, чи українсько-бразильською»?
На рідній Гуцульщині Віра прожила до тринадцяти років - потім родина емігрувала до Німеччини, і середню школу дівчинці впало закінчувати вже у Дрездені. А після того - студіювати германістику, музикознавство та славістику в університетах Тюбінґена і Мюнхена.
Після закінчення ІІ світової війни багато українців, яких доля закинула до Німеччини, були змушені тікати ще далі від «обіймів» країни-переможця. У випадку родини майбутньої письменниці таким місцем виявилася Бразилія...
Бути українцем у Бразилії важко. Віра Вовк сама розповідає і про клімат, який разюче відрізняється від українського, і про те, що українські громади територіально розкидані по важко прохідних місцях, тому комунікація між ними досить проблематична... Та й про те, що українські емігранти у Бразилії - це переважно селяни, тому якщо йдеться про збереження культури в умовах чужої країни, то в Бразилії це можливо за оптимістичним сценарієм на рівні фольклору, а за песимістичним - на рівні шароварщини, коли під час карнавалу виконується гопак...
Проте якраз Віра Вовк є зразком повної протилежності Клариси Ліспектор. Вона саме з тих емігрантів, які і чужого научаються, і свого не цураються. Та ще й пропагують це своє.
Віра Вовк ніколи не відрікалася від рідної землі - на відміну від багатьох емігрантів, вона не лише зберегла її образ у серці, а й підтримувала з цілком реальною Україною зв'язок, спілкуючись із Іриною Стешенко, Григорієм Кочуром, Миколою Лукашем, Михайлиною Коцюбинською, Василем Стусом, Іваном Світличним... (До речі, двом останнім вона писала листи просто до таборів, куди їх як дисидентів запроторив режим.) Коли у 60-х роках минулого століття Віра Вовк відвідала радянську тоді Україну, її таврували емігранти як зрадницю, а місцеві українці як націоналістку. Але час розставив усе по місцях...
Вірі Вовк стали в пригоді студії у німецьких університетах - деякий час вона викладала німецьку літературу в Державному університеті Ріо-де-Жанейро. Проте дуже скоро почала будувати ті самі культурні мости між двома своїми батьківщинами, про які тепер гордо говорять бразилійці. Сама Віра Вовк стверджує, що українську літературу португаломовний світ знає виключно з її перекладів - а переклала вона чимало авторів: Івана Франка, Лесю Українку, Марка Вовчка, Василя Стефаника, Ліну Костенко, Ірину Жиленко, Івана Драча, Василя Симоненка, Валерія Шевчука... Ще 1959 року в її перекладі побачила світ «Антологія української літератури». Але і цій самій українській літературі прислужився перекладацький талант Віри Вовк, бо, як відомо, і на українську вона перекладала - з португальської, німецької, французької, італійської, румунської, македонської, старослов'янської... І це вже не кажучи про власні твори, які Віра Вовк теж пише чотирма мовами - українською, португальською, німецькою та англійською, блискуче підтверджуючи стереотип про схильність українців до легкого опанування будь-якої мови.
Не дивно, що нагорода знайшла героя! 2008 року Віра Вовк здобула найвищу літературну відзнаку України - Шевченківську премію. Це стало великою подією для бразильських українців - себто для тих, хто такими себе вважає...
Ну що тут скажеш! Таким вихідцем, як Віра Вовк, пишалась би будь-яка країна - у цьому випадку і Україна, і Бразилія. Побільше б нам таких українців - і тут, і за кордоном...
Отож бразилійці цілком мають рацію, стверджуючи, що ми, українці, їм культурно не чужі. Вихідці з України багато внесли у бразильську літературу, ставши не українськими письменниками, якими могли б стати на теренах України, а таки бразильськими. То, може, нам варто вимагати від Бразилії культурної компенсації? Нехай надасть нам низку бразильських письменників, які емігрують сюди і стануть українськими... А то посилає виключно футболістів.
Жарт, звичайно. А нам залишається пишатися з того, що наша земля настільки щедра на письменників, що цієї щедрості вистачає ще на багато світових літератур...
Наталка Гайhttp://vsiknygy.net.ua/person/15107/
Коментарі: 0 Переглядів: 152 Група: gente
Realizou-se nos dias 26 e 27 de Novembro, em Curitiba, o VIII Congresso da Representação Central Ucraniano Brasileira - RCUB, na Universidade Tuiuti do Paraná. O Congresso teve a Presença do Embaixador da Ucrânia no Brasil Sr. Ihor Hrushko e do Presidente do Congresso Mundial dos Ucranianos Sr. Eugene Czolij.Os trabalhos foram abertos pelo Presidente da Representação Central Ucraniano Brasileira Dr. Vitório Sorotiuk e realizaram manifestações o Sr. Embaixador da Ucrânia, o Presidente do Congresso Mundial dos Ucranianos, o Bispo Eparca dos Ucranianos Católicos Dom Wolodomyr Koubetch, o Prefeito Jose Baka Filho e a Sra. Natalia Santos representando o Deputado Federal Angelo Vanhoni. Enviaram mensagens saudando o congresso o Governador Beto Richa e a escritoria Wira Selanski Wowk. Participou do Congresso uma delegação da Sociedade Prosvita de Buenos Aires com a presença do Sr. Jorge e Roman Danylyszen. Participaram do encontro a Consul da Ucrânia Sra. Larysa Myronenko e o Consul Honorário da Ucrânia em Paranaguá Sr. Mariano Czaikowski.Na entrada do auditório uma exposição de quadros decorativos típicos ucranianos no estilo de Petrekivka, desenhados por crianças ucranianas, e trazidos pela Embaixatriz da Ucrânia Svitlana Hrushko, davam a presença da Ucrânia no congresso, além dos representantes diplomáticos.Na parte da manhã foi lançado o livro OS UCRANIANOS NO BRASIL com uma palestra da Dra. MARINA HRYMYCH - Doutora em Ciências Históricas - Pesquisadora Senior do Instituto Nacional de Ciências e Pesquisas de Estudos Ucranianos - Kyiv. A sessão foi presidida pela historiadora Oksana Borushenko e participou dos trabalhos a Sra. Mariléia Gartner Coordenadora do Centro de Estudos Eslavos da Universidade do Centro do Paraná - UNICENTRO. O livro foi elaborado por uma série de pesquisadores do Brasil, Canadá e Ucrânia e editada em Kyiv - Capital da Ucrânia nas línguas inglesa, ucraniana e portuguesa e contém trabalhos científicos de ordem histórica e etnologia.O Congresso deliberou que todas as atividades do ano de 2012 da Representação Central serão em homenagem á grande poetisa paranaense Helena Kolody que completa cem anos de nascimento em data de 12 de outubro. Foi formada a Comissão para os trabalhos do centenário de Helena Kolody: Coordenação Mariano Czaikowski, e os seguintes integrantes em ordem alfabética: Eugênia Osatchuk, Janine Andreiv Rodrigues, Mariléia Gartner Vilson Kotviski. Com relação aos Estudos na Ucrânia a Associação Juventude Ucraniano Brasileira - AJUB informou que pretende constituir comissão permanente com esse objetivo e uma oportunidade será o próximo congresso da juventude que realizar-se-á dias 5 e 6 de fevereiro do próximo ano em Prudentópolis. Ficou deliberado a realização do Encontro Nacional das Mulheres Ucranianas do Brasil em data de 10 de março de 2012 e eleita a Comissão constituída por Deolmira Retcheski Dallazen, Eliana Herreros Sorotiuk, Janine Andreiv Rodrigues e Mauriza de Jesus Leger Gruba.Deliberou-se constituir o Forum Permanente do Ensino da Língua Ucraniana no Brasil Formado a Comissão do Idioma Ucraniano com os seguintes membros: Maria Alcione Boiko; Professora Eugênia Osatchuk; Olga Kalko e o Sr. Wolodymyr Galat. Esta comissão deverá com o apoio da RCUB organizar o primeiro encontro em fevereiro de 2012 .Ficou estabelecido o caminho estratégico de nos próximos anos incentivar o ensino da língua ucraniana, a participação em agosto de 2013 na Ucrânia no IV Congresso Mundial a ser realizado em Lviv pelo Instituto Internacional da Politécnica de Lviv. Em 2014 comemoraremos o bicentenário de nascimento de Taras Chevtchenko, desde estamos preparando o projeto para a nova estátua do poeta em em União da Vitória e a instalação de bustos em todas as principais cidades do Brasil onde exista forte presença da comunidade.Durante o Congresso o Embaixador da Ucrânia Sr. Ihor Hrushko fez entrega de uma dezenas de novas Carteira de Ucraniano do Exterior, destacando-se aquela recebida pelo médico Dr. Lauro Bogdanar Kuczesnki. Foram entregues dicionários de ucraniano de 250 mil palavras trazidas pelo Presidente da Ucrânia recentemente aos Jornais Xliborob e Pracia, o Museu do Milênio, ao Centro de Estudos Eslavos da UNICENTRO e ao Centro de Estudos de Língua Estrangeira da UFPR, entre outros.A comunidade ucraniana do município de Rio Azul recebeu 7 banduras para constituir o terceiro grupo de banduristas no Brasil.No último dia do Congresso foi realizado um culto - Panakeda - em memória às vitimas do Holodomor - grande fome provocada pelo regime despótico de Stalin. No encerramento do Congresso, o Sr. Eugene Czolij - Presidente do Congresso Mundial dos Ucranianos manifestou que mais uma vez o Brasil lhe reserva surpresas, pois se surpreendeu pela capacidade de organização e pelo conteúdo do congresso. Disse que o Brasil é um país onde os ucranianos estão demonstrando unidade e capacidade de gerar inovações na expressão da cultura ucraniana.informacao e foto - Vitorio Sorotiuk
Коментарі: 1 Переглядів: 219 Група: українська гром...
No dia 25 de novembro, na cidade de Paranaguá, após a visita às atuais instalações portuárias e a inauguração da nova sede do Consulado Honorário da Ucrânia na cidade, foi descerrada a placa comemorativa dos 120 anos da imigração ucraniana no local onde desembarcavam os imigrantes que chegavam ao Estado do Paraná. Participaram do evento o Embaixador da Ucrânia Sr. Ihor Hrushko, o Presidente da Representação Central Ucraniano Brasileira Dr. Vitório Sorotiuk, o Consul Honorário da Ucrânia em Paranaguá Sr. Mariano Czaikowski, a Sra. Consul da Ucrânia no Paraná Larysa Myronenko, o Sr. Sergio Maciura da Dnipro Gold, o Prefeito Municipal de Paranaguá José Baka Filho e autoridades locais. A placa comemorativa dos 120 anos da imigração ucraniana no Brasil foi descerrada pelas autoridades presentes após a chegada das bandeiras nacionais e a execução dos hinos do Brasil e da Ucrânia.informacao e foto - Vitorio Sorotiuk
Коментарі: 0 Переглядів: 112 Група: українська гром...
Sugerimos uma opção para presente de Natal. O livro Os Ucranianos no Brasil - editado na Ucrânia - em Português, Inglês e Ucraniano- Custo R$ 60,00 + 10,00 para remessa postal registrada no Brasil. O livro As Pessankas de Eduardo Sganzerla em Português ( temos na versão em Inglês e Ucraniano ) - Custo R$ 50,00 + 10,00 para remessa postal registrada no Brasil. Quem reside em Curitiba poderá comprar à Rua Brigadeiro Franco, 374 - segundas, quartas e sextas feiras entre 9:00 e 12:00 horas sem necessidade de pagar a remessa postal. Demais cidades, depositar o dinheiro na conta da Representação Central Ucraniano Brasileira - Banco Itaú - Agência n.º 3813 - Conta 12848-9 e enviar o recibo scaneado e o endereço para remessa postal para o E mail: rcucranianobrasileira@gmai l.com
Коментарі: 0 Переглядів: 122 Група: українська гром...
Етнологи - подібно до омбутсменів (уповноважених з питань прав людини) - люди, яким за специфікою професії заборонено бути етноегоїстами, адже від етноегоїзму до расизму в широкому значенні слова, в т.ч. культурного расизму, - один крок. Власне, кожен етнолог має бути етноомбутсменом, який дотримується 10 професійних заповідей, серед яких : - Не засуджуй - Полюби ворожу культуру як свою власну. Я на своєму віку серед етнологів бачила як етноегоїстів, так і етноомбутсменів, і навіть не знаю, кого серед них більше. Власне, в більшості з нас сидить маленький або великий етноегоїст (який не обов'язково є патріотом), і з цим нічого не поробиш. Завжди в тебе одні культури викликатимуть більше симпатії, аніж інші. Різниця між хорошим і поганим етнологом якраз полягає в тому, що перші ретельно приховують це як свій гріх, а погані - навпаки - носяться з ним, як з писаною торбою. Усе моє життя як етнолога - це постійна боротьба з маленьким етноегоїстом, який сидить у мені. Я вже навчила його любити несимпатичні мені культури як свою власну і нікого не судити. Але при цьому - визнаю - щоразу, коли бачу, як носій однієї (особливо маленької) культури її втрачає (переважно ненавмисне), адаптуючись до нового етнокультурного середовища, в мені прокидається цей гидотний маленький чоловічок - етноегоїст, який дико страждає від ревнощів. І це при тому, що я належу до тих, хто свято вірить в те, що основним законом етнічних процесів є інстинкт виживання. Заради того, щоб вижити, ми, потрапивши в нове етнокультурне середовище, - свідомо (рідше) або підсвідомо (набагато частіше) переформатовуємо себе з однієї культури на іншу. Я написала цей пост пі впливом чудового фільма, який мені довелося побачити на Конгресі українців Бразилії в м. Куритиба 27 листопада. Це фільм бразильського режисера українського походження Гуто Пашко «Іван: повернення у минуле». Розповідає він про українця з Галичини, з майже архетипічним ім'ям Іван Бойко, який в часи Другої світової війни замість своєї сестри зголосився поїхати до Німеччини остарбайтером, а після війни опинився в Бразилії. За 70 років він обжився і прижився у Бразилії, все життя пропрацювавши на скромній роботі, у вільний від роботи час - для власної душі - майстрував бандури, завів сім'ю, і врешті решт нічого йому не бракувало. Однак хотілося йому відвідату Україну. Помічено в іммігрантському середовищі, що на історичну батьківщину, як правило, їде дуже мало людей. Таких, хто хоче поїхати, але ніколи не їде - набагато більше. І багато є таких, які не хочуть повертатися на батьківщину бодай гостем, а якщо таке трапляється, роблять це без особливого ентузіазму. Це стосується не лише українців, а й усіх іммігрантських спільнот. Щоб поїхати на батьківщину, треба мати мужність, - це раз, і треба мати сентиментальність, - це два. Тобто в людині має бути присутні ці дві взаємовиключні риси. Іван Бойко мав їх у собі. Гуто Пашко - режисер достатньо молодий, щоб мати хорошу фантазію, - придумав чудовий режисерський трюк: він прийшов до Івана Бойка начебто знімати фільм про те, як той робить бандури, тим часом потихеньку спрямувавши розмову у потрібне йому русло: туга за батьківщиною... Але в кульмінаційний момент інтерв'ю режисер передає йому квитки на Україну. Реакція з боку Івана Бойка - така, як і мала б бути: дуже зворушлива для глядачів і шокуюча для головнго героя. Словом, Іван Бойко їде в Україну... Приїжджає він у рідне село, що на Галичині, їде своїм селом і багато-чого пізнає, зокрема, вказує дорогу до церкви... Відчувається, що він подумки, в часи ностальгійних спогадів, не раз подумки бродив своїм селом і заглядав у всі його закутки. У церкві якраз зібралася на службу Божу вся сільська громада, яка разом зі священиком привітала свого земляка «Многими літами»... Все іде, як по маслу... Наступним сюжетним ходом, природно, є відвідання батьківської хати, яку його батько тяжко будував невдовзі перед війною. Іван Бойко проходив у своїй пам'яті цей шлях сотні разів, будучи в Бразилії, однак тут сталася заминочка. Він не впізнав хати. Він глянув у той бік, де вона стояла, і розгубився. «Де вона?» - став він питати. «Ось вона!» - показують йому. Він не вірить своїм очам. Те, що було намальовано в його голові (новенька хатка) ніяк не збігалося з тим, що він побачив (запущена хата, де ніхто даво не живе). І тут сталося несподіване. Іван Бойко починає плакати. І не прото плакати, а голосити. Як колись голосили над померлим. Я взагалі перший раз в житті чую чоловіче голосіння. Враження дуже глибоке. Навіть я пустила сльозу (треба сказати, що весь зал впродовж усього фільма - незалежно від статі і віку - плакав). Це, безперечно, найсильніші враження від фільму, який має багато ще багато різних зустрічей, упізнавань, невпізнавань... Іван Бойко ходить по практично мертвій хаті, і плакав: «Тату, тату, що тут сталося?» «Тату, тату, що тут сталося?». Мурашки по шкірі. По-перше, це голосить чоловік. По-друге, абсолютно нетипова ситуація: він звертається не до мами, а до тата. І третє, - власне, заради чого я і розповідаю цю історію, - він голосить португальською мовою! Той, хто не розуміється не іммігрантській культурі, скаже, - ну то й що? Адже він стільки років в Бразилії! Е ні, тут ситуація набагато складніша. У фільмі він вільно переходить з однієї мови на іншу. Його португальська - досить бідненька, без граматики, без хорошої фонетики. Його українска мова - надзвичайна багата і, я б сказала, пишна. Це мова, якою сьогодні говорить галицький інтелігент. Це просто чудо, що вона в нього настільки багата, адже розвивати її в Бразилії (а він міський житель), та й просто тримати у тонусі, - надзвичайно важко. У фільмі він звертається до свого тата. Чому він це робить португальською? Логікою це не поясниш. Грає на камеру (на португаломовного лядача)? Ні, іще раз ні. Перед нами абсолютно природна ситуація. Для мене це був шок, що в несподіваній, емоційній ситуації, яка застала героя зненацька, він заголосив не українською мовою, яка є в нього набагато багатшою і розвиненішою, та ще й пов'язаною з дитинством і спогадами про батька, - а бідною португальською. Тобто недосконала португальська є вже для нього є природніша. Я подумала: скільки має пройти років, щоб це сталося? Тобто теоретично: коли людина, перебуваючи довгий час в новому етнокультурному середовищі, «переключається» на іншу культуру настільки, що починає її вважати своєю? Через 5 років? 10? 20? Спостерігаючи за іммігрантами в Канаді, я побачила, що цілком достатньо десяти років, щоб людина стала почувати в новій країні краще, ніж на батьківщині. А для декого навіть і менше. Власне, коли спостерігаєш за іммігрантським межовим середовищем, починає ворушитися в мені етноегоїзм: я фізично бачу, як іммігранти на очах трансформуються в іншу якість. Як вони на очах стають чужими. Ні, не гіршими, просто чужими. Я фізично бачу, як вони відпливають від нашого берега, при цьому знаю, що до іншого вони не припливуть ніколи, це зроблять їхні діти. Іммігранти - це вічні подорожні в океані культури і соціуму, вони можуть лише доторкнутися до одного з берегів. Є такі, що живуть в країні по 60-70 років, вони не уявляють себе поза новою країною, і їм здається, що вони - органічна її частина. Але зі сторони видно - що вони іммігранти. Як етнологу, переді мною проблема: як досліджувати цю етносоціальну іммігрантсько-емігрантську ріку? А може навіть не ріку, а океан. Адже по ньому пливе зараз приблизно 10 мільйонів українців (не лише нинішня 4 хвиля еміграції, а й так звану діпістську хвилю)? Це явище треба досліджувати абсолютно інакше, а ми все ще підходимо до нього з тим самим інструментарієм, що до «материкової» культури. А далі у фільмі сталося ще одне. Таке, що примусило мене замислитися: чи хороший я етнолог? Головний герой їде до своєї сестри в Миколаївську область, де вона живе років з 60. Вона разом із оператором чекає приїзду брата. Тобто ситуація не зовсім несподівана. Віскриваються ворота, входить Іван, і вона кидається до нього з обіймами. При зустрічі - от збіг! - вона продемонструвала жіночий вид голосіння. Відразу скажу - це голосіння вже не таке безпомічне, як чоловіче. Не хочу сказати, що воно було театральним чи награним, але не позбавленим наївного артистизму - це точно. Без сумніву, вона голосила свідомо. Іванова сестра - галичанка за походженням - в побуті цілком перейшла на російську мову. Однак голосила вона українською з російськими ("Братіку мой роднєнькій!") лексичними і фонетичними вкрапленнями. «Взагалі, було б природно, щоб вона голосила російською мовою», - подумала я. І раптом мене обпекло: «Стоп!» Я вважаю природним, щоб вона заголосила російською, чому ж я здивувалася, що Іван Бойко заголосив португальською? Адже ситуація однакова! Вона так само перебуває між двома берегами, щоправда, не океану, а річечки, оскільки відстань між культурою, з якої вона вийшла, і культурою, до якої вона припливає, незначна. Чому мене не дивує, і чому не ворушиться мій хробачoк етноегоїзму від того, що мій батько, 33 роки проговоривши лише російською мовою, свідомо перейшов на українську, а тепер говорить російською так, що ми з нього сміємося? Чому мене не дивує, що моя мама, народившись у селі, зараз не уявляє, як би могла вижити там? Я зрозуміла, що ми - етнологи - припускаємося великої помилки тим, що пишемо статичні дослідження. Навіть коли ми порівнюємо традиційний обряд з радянським чи сучасним - це лише презентація двох чи трьох статичних станів, а не діалектика переходу. Ми не вміємо досліджувати межових ситуацій. Ми можемо описати два берега ріки чи океану, однак не знаємо що робити з рікою і океаном. Ми не вміємо досліджувати межу. А це вкрай потрібно в наші дні, коли все і всі так швидко змінюються. А хробачка етноегоїзму в собі я таки розчавлю... Хоча він (падло!) такий живучий! Як Кощей Безсмертний... Тобто Чахлик Невмирущий! http://marynahrymych3.blogspot.com/2011_12_01_arch...
Коментарі: 0 Переглядів: 112 Група: gente
fonte http://www.facebook.com/sonhachnek#!/photo.php?fbi... visite http://www.facebook.com/sonhachnek#!/event.php?eid...
Коментарі: 0 Переглядів: 156 Група: українська гром...
VIII - CONGRESSO DA REPRESENTAÇÃO CENTRAL UCRANIANO BRASILEIRA - RCUB26 E 27 DE NOVEMBROLOCAL UNIVERSIDADE TUIUTI PARANÁRua Sydnei Rangel, 238 - Santo Inácio120 ANOS DA IMIGRAÇÃO UCRANIANO BRASILEIRA - 1891-20112012 - CENTENÁRIO DO NASCIMENTO DE HELENA KOLODYDIA 26 - 9:00 - 10-30 horas - ABERTURA - Presença de autoridades 10:30 - 12:00 - Eugene Czolij Presidente do Congresso Mundial dos Ucranianos - Os ucranianos no mundo. OS UCRANIANOS NO BRASIL - Lançamento do livro. - PALESTRA DE MARINA HRYMYCH - Doutora em Ciências Históricas - Pesquisadora Senior do Instituto Nacional de Ciências e Pesquisas de Estudos Ucranianos - Kyiv. (Читати далі)
Коментарі: 0 Переглядів: 131 Група: українська гром...
Vitorio Sorotiuk Presidente da Representação Central Ucraniano Brasileira doa à Presidenta do Brasil Dilma Roussef o Livro Luz Infinita de Helena Kolody. Dia 9 de novembro em Recife a Presidenta Dilma Roussef entregará aos familiares de Helena Kolody o Diploma de Honra ao Mérito Cultural Nacional postumamente pela obra da poetisa de descendência Ucraniana. Junto o Presidente da Ucrânia Victor Yanukovich e o Prefeito de Prudentópolis Gilvan Agibert. Prudentópolis possui 50.000 habitantes e 75% são descendentes de ucranianos.fonte http://www.facebook.com/home.php?ref=home#!/photo....
Коментарі: 0 Переглядів: 137 Група: gente
Meu Paraná leva você à Ucrânia.Meu Paraná - sábado 11:50 horas - dez para o meio dia. http://video.globo.com/videos/rpctv-meuparana/v/me...enviado pela Andrea Sidyr
Коментарі: 0 Переглядів: 158 Група: Україна-Бразилі...
fonte http://www.facebook.com/photo.php?fbid=25903223619...
Коментарі: 0 Переглядів: 114 Група: українська гром...
1. Президент України Віктор Янукович та Президент Федеративної Республіки Бразилія Ділма Вана Руссефф зустрілися у м. Бразиліа 25 жовтня 2011 року в рамках державного візиту Глави Української держави до Бразилії.
2. Президенти підтвердили стратегічний характер партнерства між Україною та Бразилією та у цьому зв'язку відзначили готовність сприяти процвітанню, прогресу та добробуту народів двох країн, керуючись положеннями діючих двосторонніх документів. Глави двох держав відзначили, що вже існуючі важливі спільні досягнення є свідченням зрілості українсько-бразильських відносин, а також зобов'язалися поглиблювати взаємне співробітництво, зокрема з метою розвитку співпраці у торговельно-економічній, космічній, освітній, енергетичній сферах, у галузях охорони здоров'я та оборони. (Читати далі)
Коментарі: 6 Переглядів: 380 Група: Україна-Бразилі...
Коментарі: 0 Переглядів: 119 Група: українська гром...
A REPRESENTAÇÃO CENTRAL UCRANIANO BRASILEIRA â€" RCUB, convida os membros da comunidade ucraniano brasileira e amigos para a recepção ao Ministro das Relações Exteriores da Ucrânia Sr. Kostyantyn Gryshchenko no dia 24 de outubro de 2011 â€" segunda feira - às 10:00 horas na Sociedade Ucraniana do Brasil â€" SUBRAS, Rua Augusto Stellfeld, 795. O Ministro Kostyantyn Gryshchenko vem acompanhado do Diretor Geral para as Américas Embaixador Rostyslav Tronenko.O objetivo da visita é o contato com a comunidade ucraniana brasileira no quadro das comemorações dos 120 anos da Imigração Ucraniana para o Brasil e contato com entidades empresarias e o Governo do Estado do Paraná. A audiência com o Governador Beto Richa será às 11:30 horas em Palácio. Às 12:00 teremos almoço de confraternização no Restaurante Devons â€" Rua Lysimaco Ferreira Costa, 435 â€" Centro Cívico â€" ao lado da Prefeitura Municipal. O almoço é por adesão. Custo de R$ 60,00 ( incluindo bebidas: refrigerantes, água, cerveja e vinho chileno). Aqueles que desejarem acompanhar é só comunicar via E-mail: sorotiuk@vrs. com.br e ou por telefone (41) 99815402.Após o almoço â€" 13:30 - 14:00 horas - o Ministro Kostyantyn Gryshchenko visitará o Memorial Ucraniano de Curitiba no Parque Tingui. Apelamos a todos para que o Ministro das Relações Exteriores da Ucrânia tenha uma calorosa e fraterna recepção. VITORIO SOROTIUKPresidente da Representação Central Ucraniano Brasileira Biografia do Ministro acesse: http://www.mfa. gov.ua/mfa/ en/2248.htm
Коментарі: 1 Переглядів: 158 Група: Україна-Бразилі...
O novo longa metragem da GP7 Cinema IVÁN - DE VOLTA PARA O PASSADO está na Mostra Panorama Brasil do Festival de Cinema de Brasília que acontece de 26 de setembro a 03 de outubro. Veja o trailer do filme: http://www.youtube.com/watch?v=Y0GNZGS9msEA exibição do filme no festival será sábado, dia 01 de outubro, as 17:30 hs no Cine Brasília.
Коментарі: 1 Переглядів: 179 Група: українська гром...
http://www.rcub.com.br/rcub/presidente-da-represen... O Presidente da Representação Central Ucraniano Brasileira - RCUB Dr. Vitório Sorotiuk esteve em Brasília entre os dias 21 e 23 tratando de vários interesses da comunidade ucraniano brasileira. Reuniu-se com o Embaixador da Ucrânia Ihor Hrushko na Embaixada da Ucrânia em Brasilia no dia 21 de setembro. Participaram da reunião também o Conselheiro Oleksii Liashenko e o Consul Vasyl. A reunião teve como objetivo tratar da visita do Presidente da Ucrânia ao Brasil entre os dias 23 e 26 de outubro ao Brasil.
Com apoio do Deputado Federal Angelo Vanhoni, que colocou o seu gabinete e estrutura a serviço da Representação Central Ucraniano Brasileira, foram realizadas audiências com o Sr. Vitor Ortiz Secretário Executivo do Ministério da Cultura. Na oportunidade foram solicitados recursos para a realização do XVIII Festival Nacional de Danças Ucranianas em Cascavel, a inauguração do Restauro da Igreja São Miguel Arcanjo na Serra do Tigre em Mallet e a realização do VIII Congresso da Representação Central Ucraniano Brasileira.
No dia 23 o Presidente da Representação Central Ucraniano Brasileira - RCUB teve audiência com o Sr. Rodrigo Lamargo T. Soares - Chefe da Assessoria Internacional do Ministério da Educação para tratar do sistema de bolsas de estudos para estudantes que pretendem estudar na Ucrânia e o memorando entre o Brasil e a Ucrânia na área da Educação.
O Presidente da Representação Central Ucraniano Brasileira Dr. Vitório Sorotiuk realizou uma visita ao Deputado Federal Claudio Cajado que preside a Comissão de Relações Brasil-Ucrânia da Câmara dos Deputados e prepara visita de comitiva proximamente à Ucrânia para tratar das relações econômicas entre os dois paises.
Коментарі: 0 Переглядів: 118 Група: українська гром...
No dia 24 de setembro teveinicio o 40º Festival de Danças Folclóricas Internacional em São Paulo. OEvento teve início com uma homenagem aos 120 anos da ImigraçãoUcraniana para o Brasil e o Aniversário dos 50 anos de atividades doGrupo Folclóricas Ucranianas Kyiv. O Conselheiro Oleksii Liashenko que esteve acompanhado de sua esposarepresentou o Embaixador da Ucrânia Ihor Hrushko. O Presidente daRepresentação Central Ucraniano Brasileira agradeceu ao Presidente daSociedade Brasileira de Cultura Japonesa e de Assistência Social -BUNKYO Sr. Kihatiro Kita as homenagens que foram prestadas aos 120 anosda Imigração Ucraniana para o Brasil. O Presidente do Grupo Kyiv que éConsul Honorário da Ucrânia em São Paulo e Vice Presidente daRepresentação Central Ucraniano Brasileira foi o lider das comemorações120 anos da Imigração Ucraniana para o Brasil que contou com amobilização de toda a comunidade ucraniana em São Paulo. O Festival se encerrou no domingo dia 25 com a participação do grupo de Danças Folclóricas Ucranianas Kyiv.http://www.rcub.com.br/rcub/sao-paulo-comemora-os-...
Коментарі: 1 Переглядів: 201 Група: українська гром...
