українці Бразилії / Щоденник / gente / Олена Колодій

Олена Колодій

Додав

Текст

ukrmova

українці Бразилії

Олена Колодій
1388 дні(в) тому 08.08.2008 12:28:22

Цитата('441260','441260','5','5789')">Повідомити про спам

Олена Колодій

(12.10.1912 м.Круз-Машадо, Бразилія - 14.02.2004 м.Курітіба, Бразилія)

громадянка Бразилії українського походження

Освіта та професійна діяльність:

З 1937 р. викладає в школі м.Курітіба аж до виходу на пенсію.

Видатна поетеса Бразилії. Видано 23 збірки, в 1991 р. Олену Колодій обрано до Літературної Академії штату Парана, яка була заснована Родріго Жуніором (місце 28, до того належало Леонардо Енке).

Олена Колодій займалась перекладом творів видатних українських письменників на португальську мову.

Нагороди:

В 1987 р. отримала звання Почесного громадянина м.Курітіба від Муніципальної Палати м.Курітіба.

В 2004 р. поетеса була нагороджена (посмертно) Почесною грамотою Міністерства культури і мистецтв України за вагомий внесок у розвиток, збереження і популяризацію української культури в Бразилії.

Характеристика із зазначенням особливих заслуг:

Олена Колодій, визнана видатна поетеса штату Парана, завжди пишалась своїм українським походженням.

Про своє життя Олена колодій пише в книжці „Симфонія життя. Поетична антологія", виданої в 1997 р. (стор. 11, 30 та 31):

„Мої батьки були українці, які познайомились та одружились в штаті Парана. Я перша з нашої сім'ї народилась в Бразилії. Мігель Колодій, мій батько, народився в тій частині України, що має назву Східна Галичина, в 1881 р. Після смерті його батька від епідемії холери, що охопила Україну в 1893 р., Мігель, в наступному році, емігрував до Бразилії з мамою та братами. Мати Вікторія, дівоче прізвище Шандаровська, також народилась в Східній Галичині в 1892 р. і приїхала до Бразилії в 1911 р. Вони одружились в січні 1912 р.

Я була двомовна дитина. Розмовляла португальською мовою з братами, а українською з мамою. Мама читала вірші Тараса Шевченка."

В своїй поезії, починаючи від першої збірки і до останньої, Олена Колодій підкреслює свій духовний зв'язок з прабатьківщиною Україною, її історією, народом, його прагненням до волі, а також з українською імміграцією в Бразилії.

Починає писати в підлітковому віці, з 1929 р. починає друкуватися (перша публікація - в журналі „O Garoto", вірш „Сльоза"). Перша збірка віршів з'являється як присвята батькові (після його смерті в 1941 р.). В 1962 р. до 50-річчя Олени Колодій її учні видали „Повне зібрання творів". В 1967 р. виходить на пенсію і публікує збірник віршів "Поетична антологія". В 2001 р. виходить в світ перевидання творів Олени Колодій „Подорож в дзеркалі". В 2002 р. до 90-річчя автора виходить збірка творів під назвою „Вірші неможливого кохання".

Глибоко поважаючи Великого Кобзаря, Олена Колодій зробила в 1940 р. поетичний переклад кількох його віршів португальською мовою, таких як "Думи мої", "Чого мені тяжко" та ін. В 1950-х роках поетеса редагувала поетичні стилізації португаломовних перекладів українських поезій, що ввійшли до "Антології української літератури" під редакцією проф. Віри Вовк-Селянської у двох виданнях 1959 та 1977 рр.

Її зв'язок з Україною був настільки сильним, що вона сумувала за Дніпром та степами. В книзі „Безкінечне світло", що була видана Музеєм-бібліотекою української імміграції м.Курітіба в 1997 р., Олена Колодій написала „Звернення до української молоді": „Україна не загине поки є молодь, яка танцює народні танці, співає фольклорні пісні та підтримує свої традиції як святиню. Українські цінності повинні передаватись від покоління до покоління до кінця віків."

Місце у бразильській літературі - перша збірка поезій Олени Колодій ("Внутрішній пейзаж") була сприйнята із захопленням серед вузького того періоду кола місцевих літераторів. В 1942 р. на конкурсі поезій, влаштованому в Ріо-де-Жанейро "Товариством письменників Бразилії", збірка отримала одну з премій. То було певним успіхом, якщо взяти до уваги упереджене ставлення бразильського культурного центру до „глухої і культурно вбогої" провінції. Після появи другої збірки ("Затоплена музика") в 1945 р. один місцевий критик писав про Олену Колодій: "Сьогодні Парана шанує її. Завтра Бразилія освятить її". Після появи наступних збірок її творів Олена Колодій здобула серед літературних критиків заслужені епітети "княжни поезії", "поетеси золотих і сталевих крил", "поетеси вічності" та "найбільшої поетеси Парани". На думку видатного португальського поета-сонетиста Сідонія Муралі, Олена Колодій не поступається найвідомішій бразильській поетесі Цецілії Мейреллес (1901-1965 рр.).

„Олена - видатна поетеса Парани, не лише за місцем народження, але перш за все завдяки тому, що внесла в тематику бразильської поезії голос іммігранта", пише О.Борушенко.

В 1992 р. до 80-річчя поетеси Сілвіо Бак знімає короткометражну картину „Вавілон світла", в якій О.Колодій сама читає свої вірші. А в 2006 р. Жозіна Мело закінчила роботу над документальним фільмом „Олена з Курітіби" про життя та творчість О.Колодій.

Збірки творів Олени Колодій: "Внутрішній пейзаж" (1941), "Затоплена зосереджена музика" (1945), "Тінь у Ріо" (1951), "Повні поезії" (1962), "Коротке життя" (1964), "Космічна ера" (1966), "Мелодійна стежка" (1966), "Поетична антологія" (1967), "Час" (1970), "Потік" (1977), "Нескінченна присутність" (1980), "Вибрані поезії" (1983), "Завжди слово" (1985), "Мінімальна поезія" (1986), "Подорож у дзеркалі" (1988), "Вчора - Сьогодні" (1991), "Рейка" (1993), "Завжди поезія" (1995), "Подорож у дзеркалі" - ІІ видання (1995), "Музична скринька" (1996), "Симфонія життя" (1997), "Нескінченне світло" (1997), "Подорож у дзеркалі" - ІІІ видання (2001), "Поеми неможливого кохання" (2002).

Загалом, творчість Олени Колодій нараховує близько 320 поезій. Певна кількість ще й досі зберігається в рукописі.

Подання голови правління Українсько-бразильської Центральної репрезентації Віторіо Соротюка до музею "Українці в світі"; підбір інформації, переклад та редагування Марини Бондаренко

Коментар: 3 Переглядів: 1427
Мітки: українці бразилії, ucranianos do brasil

ukrmova

українці Бразилії

cultura ucraniana № 2
1210 дні(в) тому 02.02.2009 12:10:50

Цитата('441260','441260','5','6111')">Повідомити про спам

Cultura Ucraniana – Nº 2 (autor Ivan Kindra)

Prezados leitores!

Lembrei do aniversário natalício da nossa saudosa poeta Helena Kolody, que nasceu no dia 12 de outubro de 1912.

Assim sendo, dedico o presente número deste boletim eletrônico à nossa patrícia Helena, certamente a maior poeta do Paraná. Espero que este modesto trabalho ajude a perpetuar a memória desta grande poeta, bem como a cultivar o orgulho sadio de nossa brava gente ucraniana do Brasil. Também espero que, por esta ocasião, alguma instituição ucraíno-brasileira organize algum evento em memória de Helena Kolody.

Iván Kindra

Helena Kolody – Uma poeta ucraniana do Paraná

Por Iván Kindra*

(Obs.: Utilizo a palavra poeta, e não poetisa, porque a própria Helena assim o preferia.)

LIÇÃO

A luz da lamparina dançava

frente ao ícone da Santíssima Trindade.

Paciente, a avó ensinava

a prostrar-se em reverência,

persignar-se com três dedos

e rezar em língua eslava.

De mãos postas, a menina

fielmente repetia

palavras que ela ignorava,

mas Deus entendia.

Helena Kolody – “Poesias escolhidas”

(em português e ucraniano).

Dados biográficos

Helena (tocha e luz, em grego) era filha de imigrantes ucranianos vindos da Galícia

(Ucrânia Ocidental). Seu pai, Miguel Kolody (1881-1941), nasceu na cidade de Bíbrke e veio

para o Brasil com os pais, aos 13 anos de idade, em 1895. Sua mãe, Victória Chandrovska

(1892-1975), nasceu na aldeia de Yuriiámpolh, município de Bórchtchiv, e também veio para o

Brasil com os pais, em 1911, com 19 anos de idade. Ambos se casaram em janeiro de 1912 e

fixaram residência na recém fundada colônia de Cruz Machado, sul do Paraná, onde no dia 12

de outubro de 1912 nasceu sua primeira filha e futura poeta – Helena.

Convém lembrar que Miguel Kolody, ainda solteiro e residente em Curitiba, foi um dos

fundadores da primeira sociedade ucraniana do Brasil – “Prosvita” (Cultura), e durante toda a

existência da mesma (1902-1909) foi seu tesoureiro. Ele também foi um dos editores de

“Zoriá” (Estrela), o primeiro jornal ucraniano do Brasil, que circulou entre 1907 e 1909.

Texto originalmente escrito em outubro de 1992, no 80o. aniversário da poeta, com base no artigo de Nicolas Hec – “A

POETISA BRASILEIRA HELENA KOLODY”, introdutório ao livro “Poesias escolhidas de Helena Kolody”, em

ucraniano, publicado pela Sociedade dos Amigos da Cultura Ucraniana, Curitiba – 1983, além de conversa com a poeta.

MSG21-280908-P2

A pequena Helena passou a maior parte de sua infância em Três Barras – SC. A escola

primária, terminou ela em 1922 no Grupo Escolar “Barão de Antonina”, em Rio Negro, onde

lecionava sua tia Rosália Kolody Procopiak, mais conhecida por Rosa. Foi ela que ensinou

Helena a ler e escrever em ucraniano. Transferindo-se para Curitiba no ano de 1927, Helena

ingressou na Escola Normal Secundária de Curitiba (atual Instituto de Educação), formando-se

professora em 1931. Em 1932 começou ela o seu trabalho profissional, a princípio na mesma

escola em que estudara em Rio Negro, e a partir de 1933 na Escola Normal de Ponta Grossa,

lecionando pedagogia e psicologia. Em 1937 tornou-se professora da Escola Normal de Curitiba

(Instituto de Educação), em que trabalhou durante 23 anos, até se aposentar. Durante algum

tempo também foi inspetora federal do Ensino Médio.

Como educadora, Helena Kolody conseguiu grande popularidade, respeito e amor de seus

muito alunos, tanto assim que, em 1962, os mesmos patrocinaram a publicação das “Poesias

completas” de sua mestra, como homenagem pelos seus 50 anos.

Criação poética

Helena Kolody começou a escrever versos mais ou menos aos 21 anos de idade. Sua

primeira poesia publicada foi “A Lágrima”, na revista juvenil “O Garoto”, de Ponta Grossa.

Depois disto, ela seguidamente publicava suas poesias em alguns jornais e revistas

paranaenses, normalmente de caráter local e pequena tiragem, como o Diário dos Campos, de

Ponta Grossa. Somente em 1941 decidiu ela publicar uma coletânea de poesias, dedicando-a a

seu pai como presente de 60o aniversário. Infelizmente, seu pai faleceu antes que o livro fosse

publicado. O mesmo só saiu a lume em dezembro de 1941, com a seguinte dedicatória:

Sobre o teu túmulo, Pai,

a coroa de flores com que sonhei

adorna-te os cabelos brancos.

Helena é a poeta mais importante do Paraná. Se destacou principalmente na prática do

haicai, que é uma forma poética de origem japonesa, cuja característica é a concisão, ou seja,

a arte de dizer o máximo com o mínimo. Foi a primeira mulher a publicar haicais no Brasil, já

no seu primeiro livro, em 1941.

Ela foi admirada por poetas como Carlos Drummond de Andrade e Paulo Leminski, com o

qual teve uma grande relação de amizade pessoal e literária.

Livros publicados

1. Paisagem interior (1941).

2. Música submersa (1945).

3. A sombra no rio (livro publicado pelo Centro de Letras do Paraná, como prêmio de um

concurso que ela ganhou – 1951).

4. Poesias completas (1962).

5. Vida breve (1964).

6. 20 poemas (seleção de poemas dos livros anteriores – 1965).

7. Era espacial e Trilha sonora (dois trabalhos num mesmo livro – 1966).

8. Antologia poética (1967).

9. Tempo (1970).

10. Correnteza (seleção de poemas publicados até então –1977).

11. Infinito presente (1980).

12. Poesias escolhidas (em português e ucraniano – 1983).

13. Sempre palavra (primeira obra publicada por uma editora comercial, a Criar, de Curitiba –

1985).

14. Um escritor na Biblioteca (publicação da Biblioteca Pública do Paraná – 1986).

15. Poesia mínima (1986).

16. Viagem no espelho (reunião de vários livros até então publicados – 1988; segunda edição –

1995).

17. Ontem agora (1991).

MSG21-280908-P3

18. Reika (1993).

19. Sempre poesia (antologia poética – 1994).

20. Caixinha de música (1996).

21. Luz infinita (em português e ucraniano – 1997).

22. Sinfonia da vida (antologia poética com depoimentos da poeta – 1997).

23. Helena Kolody por Helena Kolody (CD gravado para a coleção Poesia Falada – 1997).

24. Poemas do amor impossível (antologia poética – 2002).

25. Memórias de Nhá Chiquinha (obra em prosa – 2002).

Prêmios e homenagens (Segundo a Wikipédia)

1985 - Recebe o "Diploma de Mérito Literário da Prefeitura de Curitiba".

1987 - Recebe o título de "Cidadã Honorária de Curitiba".

1988 - Criação do "Concurso Nacional de Poesia Helena Kolody", realizado anualmente pela

Secretaria da Cultura do Paraná, em sua homenagem.

1989 - Gravação e publicação de seu depoimento para o Museu da Imagem e do Som do

Paraná.

1991 - Eleita para a Academia Paranaense de Letras.

1992 - O filme "A Babel de Luz", do cineasta Sylvio Back, homenageia os 80 anos da poeta,

tendo recebido o prêmio de melhor curta e melhor montagem do 25° Festival de

Brasília.

2002 - Exposição em homenagem aos 90 anos da poeta, na Biblioteca Pública do Paraná.

2003 - Recebe o título de "Doutora Honoris Causa" pela Universidade Federal do Paraná.

Características de sua criação poética

Segundo Nicolás Hec, seu biógrafo e tradutor para o ucraniano, o conteúdo principal das

poesias de Helena Kolody é de “tranqüilas reflexões sobre a época contemporânea, conforme

sua visão, cheia de controvérsias, perturbações, incertezas e violência, e na qual o progresso

tecnológico se contrapõe à miséria e morte de fome de milhões. Para reformar a vida e

construir um mundo melhor, a autora – sendo cristã e mestra – propõe como pedra

fundamental para reflexão o amor a Deus e a reeducação. Característica de seu estilo são a

ausência de temas banais, de metáforas gastas ou analogias repetidas. A crítica literária

ressalva que em cada volume novo a poeta supera-se com profundeza e síntese das idéias,

transmitidas com palavras simples, lapidares.” (Luz Infinita, pág. 21.)

O elemento ucraniano em sua criação

Em algumas poesias, desde a sua primeira coletânea (1941), Helena Kolody sublinha

abertamente a sua ligação sangüínea e espiritual com a pátria de seus antepassados – a

Ucrânia; com sua história, seu povo, seu desejo de liberdade, e, finalmente, com a imigração

ucraniana no Brasil e suas sofridas lutas. A pátria de seus antepassados, com seu povo sofrido

e até há pouco sem liberdade, despertava no espírito da poeta e em sua “memória de sangue”

um profundo sentimento de dor e sofrimento: “Sofre e chora em mim o espírito de meus

antepassados”.

Já a imaginária natureza da Ucrânia, as “estepes de florido urze”, os “bosques de

bétulas”, o “Dnipró cantado por Tarás” e as canções ucranianas – embalavam a escritora “com

a antiga saudade escondida, despertada em seu sangue” e aqueciam seu coração com

agradável calor e alegria.

Por veneração ao Grande Kobzar (Tarás Chevtchenko), fez ela ainda em 1940 a tradução

adaptada de alguns de seus versos (como “Dúme moií”, “Tchohó mení tiázhko”, e outros),

publicados em “O Lavrador”.

Na década de 1950 colaborou na estilização poética de traduções para o português de

poesias ucranianas, que foram incluídas na “Antologia da Literatura Ucraniana” organizada por

Wira Selanski, e que conta com duas edições: 1959 e 1977.

MSG21-280908-P4

Seu lugar na literatura brasileira

Já a primeira coletânea de poesias de Helena Kolody (“Paisagem interior”) foi

entusiasticamente recebida pelo círculo de literatos paranaenses de então. Enviada em 1942

para um concurso de poesias organizado pela Sociedade de Escritores do Brasil, no Rio de

Janeiro (ou Sociedade de Homens de Letras, como consta em “Um escritor na Biblioteca –

Helena Kolody”, Biblioteca Pública do Paraná, 1986), a coletânea ficou com o segundo prêmio.

Foi esse um grande êxito, principalmente levando em consideração o reservado

posicionamento do centro cultural do Brasil para com a então “muda e culturalmente pobre

província do Paraná”. Após o aparecimento de sua segunda coletânea (“Música submersa”),

em 1945, um crítico paranaense fez o seguinte comentário: “Hoje o Paraná a admira. Amanhã

o Brasil a consagrará.” Com as coletâneas seguintes, conquistou ela da crítica paranaense as

merecidas denominações de “princesa da poesia”, “poetisa de asas douradas e de aço”,

“poetisa da eternidade” e “maior poetisa do Paraná”. Segundo um eminente poeta, Helena

Kolody iguala em muitos aspectos a maior poetisa brasileira, Cecília Meireles (1901-1965).

O irreverente Paulo Leminski, em artigo intitulado “Santa Helena Kolody”, a chamou de

“padroeira da poesia em Curitiba” (Gazeta do Povo, 26/06/1985).

Para Helena Kolody, citando Camões a respeito do amor, a poesia era “um não sei quê,

que nasce não sei onde, e vem não sei como...” (“Um escritor na Biblioteca”, pág. 13.)

Helena faleceu em Curitiba no dia 15 de fevereiro de 2004, e foi sepultada no Cemitério

Municipal da cidade.

PARA HELENA KOLODY

Dona Helena, poeta e patrícia,

Pelos seus oitenta anos

Homenageá-la em versos eu queria...

Mas como fazê-lo,

Se eu apenas engatinho

Na nobre arte da poesia?

E tal qual criança,

De seus muitos versos

Eu ainda pouco conheço...

Mas já a vejo patrona

Do meu ideal de poeta,

De que estou no começo!

E desta nobre arte poética –

Oxalá em mim eu consiga

Acender e manter a flama,

E como a Senhora eu demonstre

A profundidade poética

De nossa alma ucraniana!

João (Iván) Kindra

Jardim Boa Vista, 15.X.92.

SONHAR

Sonhar é transportar-se em asas de ouro e aço

Aos páramos azuis da luz e da harmonia;

É ambicionar o céu; é dominar o espaço

Num vôo poderoso e audaz da fantasia.

Fugir ao mundo vil, tão vil que, sem cansaço,

Engana, e menospreza, e zomba, e calunia;

Encastelar-se, enfim, no deslumbrante Paço

De um sonho puro e bom, de paz e de alegria.

É ver no lago um mar, nas nuvens um castelo,

Na luz de um pirilampo um sol pequeno e belo;

É alçar constantemente o olhar ao céu profundo.

Sonhar é ter um grande ideal na inglória lida:

Tão grande que não cabe inteiro nesta vida,

Tão puro que não vive em plagas deste mundo.

Helena Kolody

Não quero ser o grande rio caudaloso

Que figura nos mapas.

Quero ser o cristalino fio d’água

Que canta e murmura

Na mata silenciosa.

Helena Kolody - “Música submersa”.

ukrmova

українці Бразилії

музика, на яку надихнула поезія Олени Колодій
1076 дні(в) тому 16.06.2009 15:37:40

Цитата('441260','441260','5','6696')">Повідомити про спам

Під час концертів 17 та 18 червня 2009 р. в Capela Santa Maria м.Курітіба Камерний оркестр "Солісти Лондріни" представить твори композиторів, які є характерними для музики штату Парана: Бенто Моссурунга, Бразіліо Ітібере, Енріке де Курітіба та Рожеріо Крігер. Серед творів останнього для виконання було обрано "A lua de Helena", твір для струнного оркестру та фортепіано, створений під впливом поезії видатної поетеси штату Парана (яка мала українське походження) Олени Колодій.

13/06/2009 ParanaOnline

ukrmova

українці Бразилії

Національний конкурс поезії імені Олени Колодій
1076 дні(в) тому 16.06.2009 15:41:45

Цитата('441260','441260','5','6697')">Повідомити про спам

Секретаріат з питань культури Уряду штату Парана оголошує про проведення Національного Конкурсу поезії ім.Олени Колодій (видатної поетеси штату Парана українського походження). Подати роботи необхідно до 31 липня 2009 р. за нищевказаними адресами.

інформація з сайту http://www.parana-online.com.br/editoria/almanaque...

27/05/2009

Secretaria estadual da Cultura abre inscrições para concursos

Estão abertas as inscrições da 19.ª edição do Concurso Nacional de Contos Newton Sampaio e do Concurso Nacional de Poesia Helena Kolody, promovidos pela Secretaria de Estado da Cultura do Paraná.

Os interessados poderão enviar suas obras até o dia 31 de julho e cada candidato pode apresentar até três contos ou poesias inéditos, com tema livre. Informações podem ser obtidas na Rua Ébano Pereira, 240, em Curitiba, pelo telefone: (41) 3321-4738, email: rosisalomao@seec.pr.gov.br ou pelo site: www.pr.gov.br/seec.

Ім'я	.	Пароль
розширений... ( Вхід / Реєстрація )

Тема

Текст сторінки

Візуальний редактор Простий редактор

В тексті можна використовувати Wiki або HTML теги

Я бажаю отримувати повідомлення про коментарі поштою

Хто на сайті?

Анонімні: 7, Зареєстровані: 0 (?)

Рейтинг	Онлайн	Пошук
Купони	Призи	Рекомендуем


	Скарга \| Розміщено на MyLivePage \| \| Design by Next Step \| © Kolobok smiles, Aiwan